Зизаній (Зизаній-Тустановський) Лаврентій Іванович

Український педагог,поет, перекладач, церковнии діяч

Народився приблизно в кінці 50-х — на початку 60-х років XVI ст. в с. Потелич на Львівщині в родині дріб­ного шляхтича. Дослідники припускають, що освіту отриму­вав із братом в Острозі та Львові в єзуїтських училищах.

Зеров Микола Костянтинович

Український літературознавець, поет, перекладач

Народився 26 квітня 1890 р. в м. Зіньків на Полтавщині в родині вчителя. Навчався в Охтирській гімназії, з переїздом до Переяслава (1903) перейшов до Першої київської гімназії, де вчився до 1908 р.

1908 р. М. Зеров вступив до Київського університету на історико-філологічний факультет. Цікавився українською історіо­графією й написав під номінальною орудою приват-доцента В. Данилевича курсову роботу «Літопись Грабянки як історич­не джерело і літературна пам'ятка».

Зеньківський Василь Васильович

Український філософ, педагог, богослов

Зайцев Павло Іванович

Український учений і громадсько-культурний діяч

Народився 23 вересня 1886 р. в Сумському повіті Харківської губернії. Після закінчення у 1904 р. Сумської І гімназії навчався у Петербурзькому університеті. Брав активну участь в українському громадському і культурному житті в ; тодішній столиці імперії, вступив до Революційної української | партії. Ще студентом розпочав дослідження життя і творчості Т. Шевченка, назавжди ставши одним із його найпалкіших і і найвідданіших шанувальників.

Заклинський Ростислав Романович (псевдоніми: Славко 3., В'юн, Юн В., Р. 3. Та Ін.)

Український педагог, публіцист, літературознавець та фольклорист

Народився 20 жовтня 1887 р. в м. Станіславі (нині Івано-Франківськ). Навчався у Львівському, а згодом Віденському університетах (закінчив 1914 р.). Доктор права з 1918 р.

Працював у редакції газети «Громадський голос» (з 1910), потім у бібліотеці НТШ, 1913—1918 рр. редагував журнал «Шляхи», влітку 1918 — в адвокатській канцелярії Льва Бачинського в Станіславі. В цей час активно працював як публі­цист, діяч Української радикальної партії (з 1919 р. очолював її друкований орган — газету «Народ»).

Заклинський Богдан Романович

Український педагог, літератор, публіцист, фольклорист

Народився 9 серпня 1886 р. у м. Станіславі, де здобув гімназійну освіту. Закінчив Станіславську вчитель­ську семінарію (1910), філософський факультет Львівського університету. Вчителював у селах і містечках Станіславщини, Львівщини, Тернопільщини, Волині, Закарпаття.

Заклинський Корнило Гнатович

Український історик, етнограф, письменник

Народився 18 червня 1857 р. в с. Маріампіль (нині- Маринопіль Галицького району Івано-Франківськ області). Закінчив Львівський університет. Працював у Львівській академічній гімназії. К Заклинський пробував свої сили у прозі. В опублікованих оповіданнях «Домарчук» (1878), «Федиха» (1880), «Дві вдо­ви» (1880), які написані на живому, конкретному матеріалі, порущував переважно питання виховання.

Заболотський Петро Олександрович

Український літературознавець, педагог, культурнии діяч

Народився 1877 р. в Нижньому Новгороді. Вищу освіту здобув у Петербурзькому університеті, а потім Ніжин­ському історико-філологічному інституті. Працював учителем російської та церковнослов'янської мов у гімназіях Варшави.

У1901 р. перебував у науковому відрядженні у Варшавському університеті. З 1904 р. близько трьох років у слов'янських краї­нах вивчав російсько-слов'янські літературні та історико-культурні зв'язки, літературу та історію чехів, хорватів, інших народів.

Заболотний Данило Кирилович

Український мікробіолог і епідеміолог

Народився 28 грудня 1866 р. в с. Чоботарка (нині с. За­болотне) на Вінниччині в селянській родині. Середню освіту здобув у м. Одесі. 1891 р. закінчив Новоросійський (Одесь­кий) університет.

Наукову діяльність Д. Заболотний розпочав на Бактеріоло­гічній станції, яку заснував І. Мечников, де вивчав холеру як епідеміологічне захворювання.

Жовтобрюх Михайло Андрійович

Український мовознавець

Народився 17 листопада 1905 р. в с. Ручки (нині Гадяцького району Полтавської області). У 1929 р. закінчив мовно-літературне відділення факультету професійної освіти Дніпропетровського інституту народної освіти, у 1930 р. соціально-економічне відділення цього ж навчального закладу. В 1964 р. йому присуджено науковий ступінь доктора філологіч­них наук, а в 1965 р. присвоєно вчене звання професора.

Житецький Павло Гнатович

Український мовознавець, педагог, громадський діяч

Народився 4 січня 1837 р. у м. Кременчук Полтавської області в родині священика. Навчався в Полтавсько­му духовному училищі (1847—1857), Полтавській духовній семінари (1851—1857), Київській духовній академії (1857—1860). У 1864 р. закінчив історико-філологічний факультет Київського універси­тету. На початку 60-х років XIX ст. виступив як один із співзаснов- ників і активних діячів київської Старої громади. З 1865 р. викладі

Єфремов Сергій Олександрович (справжнє Прізвище Охріменко)

Український державний і політичний діяч, літературознавець

Народився 19 жовтня 1876 р. в с. Пальчик на Київщині (нині Звенигородського району Черкаської області) в родині священика. Навчався в Уманській духовній школі та в Київській духовній семінарії. Проте, оскільки духовна кар'єра його не приваблювала, він продовжив освіту на юридично­му факультеті Київського університету, який закінчив у 1901 р. З 1919 р. — академік ВУАН.

Ще в семінарії він зацікавився українською літературою, що в той час зазнавала всіляких переслідувань з боку царизму.

Ернст Микола Львович

Український археолог

Єфименко Олександра Яківна

Український історик та етнограф

Народилася ЗО квітня 1848 р. в с. Варзуга (нині Терський район Мурманської області) в родині дрібного державного службовця.

Закінчила жіночу гімназію, працювала вчителькою. 1870 р. вийшла заміж за П. Єфименка, засланого у ті краї за участь у народницькому русі. Під впливом чоловіка захопилася лібе­рально-народницькими ідеями.

Єфименко Петро Савич

Український та російський етнограф і фольклорист

Народився 1835 р. в с. Великий Токмак (нині м. Ток­мак) Запорізької області. Чоловік О. Єфименко. На­вчався в Харківському та Московському університетах. У 1860— 1870 рр. за участь у Харківсько-Київському таємному товаристві перебував на засланні у Пермській та Архангельській губерніях, де одружився з О. Ставровською. Досліджував історію про­мислів, звичаєвого права, вірувань, статистики народів Півночі, побут населення Чернігівщини й Харківщини.