Заклинський Ростислав Романович (псевдоніми: Славко 3., В'юн, Юн В., Р. 3. Та Ін.)

Український педагог, публіцист, літературознавець та фольклорист

Народився 20 жовтня 1887 р. в м. Станіславі (нині Івано-Франківськ). Навчався у Львівському, а згодом Віденському університетах (закінчив 1914 р.). Доктор права з 1918 р.

Працював у редакції газети «Громадський голос» (з 1910), потім у бібліотеці НТШ, 1913—1918 рр. редагував журнал «Шляхи», влітку 1918 — в адвокатській канцелярії Льва Бачинського в Станіславі. В цей час активно працював як публі­цист, діяч Української радикальної партії (з 1919 р. очолював її друкований орган — газету «Народ»).

Упродовж 1921—1924 рр. обіймав посади наукового співро­бітника, викладача Кам'янець-Подільського інституту народ­ної освіти. У 1924—1929 рр. викладав у київських сільськогос­подарському та художньому інститутах, був директором Істо­ричного музею. У 1933 р. переїздить до Харкова, де працює редактором видавництва літератури й мистецтва, старшим на­уковим співробітником Інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка й директором Музею Т. Г. Шевченка при цьому ж інституті.

У цьому самому році за фальшивими доносами Р. Заклинського без суду і слідства було вислано до Сибіру, згодом пере­ведено до Карелії, Середньої Азії. Документи про універси­тетську освіту загубилися, і він вступив на заочне відділення Самаркандського учительського інституту. У 1941 р. одержав диплом.

З 1948 по 1956 р. Р. Заклинський вчителював у селах на Станіславщині, з 1957 р. — у Львові. Це період плідної літера­турознавчої, історико-народознавчої праці. Написав низку ста­тей та есе про творчість Ю. Федьковича, Лесі Українки, М. Ба­жана та інших письменників, більшість з яких залишилася в архівах.

Друкувався в газетах «Життє» (Львів), «Вісті» (Умань), жур­налах «Ілюстрована Україна», «Західна Україна» та інших ви­даннях. Належав до письменницької організації «Західна Укра­їна».

Автор оповідань: «На Володимирській горі у Києві» (1912), «Бомби, утеча» (1916), «З життя Галицького червоного полку» (1921) та ін.

Наприкінці 50-х років Р. Заклинський записував фольклор, переважно пісенні форми.

Майже до останніх днів життя Р. Заклинський вів ділове листування з багатьма літературними, громадськими і культур­ними діячами. Велике за своїм соціально-історичним, есте­тичним значенням та обсягом листування ще чекає на дослід­ників.

Помер 18 вересня 1974 р. у Львові.