Український історик, етнограф, письменник

Народився 18 червня 1857 р. в с. Маріампіль (нині- Маринопіль Галицького району Івано-Франківськ області). Закінчив Львівський університет. Працював у Львівській академічній гімназії. К Заклинський пробував свої сили у прозі. В опублікованих оповіданнях «Домарчук» (1878), «Федиха» (1880), «Дві вдо­ви» (1880), які написані на живому, конкретному матеріалі, порущував переважно питання виховання.

К. Заклинський цікавився етнографією, фольклором. Йому належать історичні, історико-літературознавчі праці «Йосиф Годермадський, іменований єпископ Мункацький, і плани Петра Великого щодо Північної Угорщини», «Літопис Хмельницька», «Зносини цісаря Рудольфа II з козаками і їх участь у війні ро­сійсько-турецькій 1592—1594 рр.», які були надруковані у жур­налі «Зоря». Записував галицький фольклор — опублікований в «Етнографічному збірнику» (т. 36, 1914) й збірнику «Колядки та щедрівки» (1965).

К. Заклинський прожив усього 27 років та залишив багато праць, які ще й досі не відомі читачам («Якого роду і народно­сті був Михайло Хмельницький, отець гетьмана, і історія Бог­дана Хмельницького від єго молодих літ аж до спору з Чаплинським», «Про німих і живих свідків руської бувальщини», «Письмо до академіків», « Семен Ковцуняк, війт з Ковалівки», «Про Т. Шевченка», «Михайло Максимович і його заслуги для української літератури», «Павло Полуботок», «Історія нападу татарів на наддністрянське Підгір'я 1594 р.», «Критичний роз­гляд українського альма-наха «Лука»). Помер 13 лютого 1884 р. у Львові.