Український мікробіолог і епідеміолог
Народився 28 грудня 1866 р. в с. Чоботарка (нині с. Заболотне) на Вінниччині в селянській родині. Середню освіту здобув у м. Одесі. 1891 р. закінчив Новоросійський (Одеський) університет.
Наукову діяльність Д. Заболотний розпочав на Бактеріологічній станції, яку заснував І. Мечников, де вивчав холеру як епідеміологічне захворювання.
Продовжив навчання на медичному факультеті Київського університету, який закінчив у 1894 р. В Києві Д. Заболотний зацікавився медичною мікробіологією. У 1894 р. розпочав практичну діяльність епідеміолога. Працював у військовому шпиталі м. Києва.
Приблизно з 1897 р. почалася серія експериментів, завдяки яким Д. Заболотний увійшов в історію як невтомний борець із чумою. Він з'ясував роль гризунів і комах у поширенні цієї хвороби, довів, що збудник чуми може зберігатися в заморожених трупах упродовж тривалого часу. Внаслідок досліджень були ґрунтовно вивчені основні риси епідеміології чуми — циркуляція збудника в природі, перебіг чуми у тварин під час зимової сплячки, шляхи передачі збудника тощо. Великим внеском у медицину стали дослідження Д. Заболотним природи сифілісу. Академік АН УРСР з 1922 р., академік АН СРСР з 1929 р.
В Одесі організував перший будинок санітарної освіти, читав публічні лекції.
Помер 15 грудня 1929 р. в Києві. Похований у с. Заболотному.
