Український та російський етнограф і фольклорист

Народився 1835 р. в с. Великий Токмак (нині м. Ток­мак) Запорізької області. Чоловік О. Єфименко. На­вчався в Харківському та Московському університетах. У 1860— 1870 рр. за участь у Харківсько-Київському таємному товаристві перебував на засланні у Пермській та Архангельській губерніях, де одружився з О. Ставровською. Досліджував історію про­мислів, звичаєвого права, вірувань, статистики народів Півночі, побут населення Чернігівщини й Харківщини.

Автор праць «Збірка Малоросійських заклять» (1874), «Калнишевський, останній кошовий Запорізької Січі» (1875), «Кус­тарні, відхожі та деякі селянські промисли в Сумському повіті». «Останній писар Війська Запорізького Глоба» (обидві 1882). «Матеріали для вивчення економічного становища селян Хар­ківського повіту» (1884), «Рудні на Сіверщині» (1888).

у 1884—1887 рр. керував виданням «Харківського календа­ря», в якому багато уваги було приділено краєзнавчо-етногра­фічним та економічним проблемам. У статті «До питання про українське народництво», опублікованій 1906 р. під псевдонімом Петро Одинець, піддав критиці марксистське вчення.

Помер 20 травня 1908 р. у Петербурзі.