Український педагог, літератор, публіцист, фольклорист

Народився 9 серпня 1886 р. у м. Станіславі, де здобув гімназійну освіту. Закінчив Станіславську вчитель­ську семінарію (1910), філософський факультет Львівського університету. Вчителював у селах і містечках Станіславщини, Львівщини, Тернопільщини, Волині, Закарпаття.

Брав участь у першій світовій війні, повернувся до Львова і поринув у педагогічну, наукову та письменницьку діяльність. Писав літературні твори про дітей і школу («Гайда в дорогу», «Між своїми», «Дитячий дарунок» та ін.), публікував їх у газетах і журналах «Дзвінок», «Учитель», «Рідне слово», «Діло» та ін. Майже все, що друкував, стосувалося освітньо-виховної справи.

Автор понад десяти підручників і популярних книжок: «Чи­танка для волинських дітей» (1918), «Букварева читанка» (1919) «Що треба знати кожному українцеві» (1915). Опубліковував велику кількість статей з педагогіки, літератури, а також на культурно-громадську та історичну тематику («Опис рідного краю», 1913; «Життя українського народу. Маленька геогра­фія України», 1917; «Хто це Тарас Шевченко», 1919; «Марійка Підгірянка», 1923 та ін.).

У 1919 р. Б. Захлинський надрукував першу частину серії «Історія українського виховання (педагогія)», де зробив спро­бу започаткувати теорію української педагогіки та подати прин­ципи практичної педагогіки.

З його праць, що мали неабияке значення, слід назвати: «Національне виховання», «Про ощадність», «Про народну течію у вихованні», «Про народну пісню у вихованні», «Методику історії», «Діяльна школа» (усі 1927), «Виховання провідників», «Класичні гімназії» (обидві 1928).

З 1944 р. працював у Львівському відділенні Інституту мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН УРСР. Був упо­рядником четвертого тому «Коломийок», який не встиг видати В. Гнатюк. Записував народні пісні, казки, приказки, перекази. Фольклорні записи Б. Заклинського опубліковані в збірниках «Історичні пісні» (1961), «Колядки та щедрівки» (1965), «Коло­мийки» (1969).

Помер 12 квітня 1946 р. у Львові.