Леб Страус (за деякими іншими джерелами - Лейба Штраус) народився 26 лютого 1829 року у багатодітній єврейській родині у баварському селі Баттенхайм у великій (семеро дітей) родині Гірша Штрауса. У той час у Німеччині євреям було заборонено практично все: і обробляти землю, і навіть торгувати. Юний Лейб, наймолодший у родині, мріяв, як тільки підросте, виїхати до двох своїх братів за океан, які до того часу стали, як кажуть, на ноги і торгували мануфактурою в Нью-Йорку. Коли Лейбу виповнилося 18, помер від сухот Гірш Штраусс. І буквально через рік з матір'ю і двома сестрами Лейб відправився за океан. Там, в Америці, він відразу ж змінив ім'я на "більш американське" Лівай (Levi), яке по-російськи вимовляється як Леві. Він наполегливо вивчав англійську мову, допомагав братам в їх бізнесі.
Але йому хотілося більшої самостійності, і він зайнявся вивченням торгового бізнесу. Для того, щоб застосувати вже набуті знання, він в 1848 році виїхав в Кентуккі, де став працювати комівояжером - розносив шпильки, нитки, голки, гачки, гудзики, ножиці і т.д. А через рік в Каліфорнії почалася знаменита «золота лихоманка», і Лейб-Леві зрозумів: це його шанс. Він прибув до Сан-Франциско не з порожніми руками: з ним був великий вантаж полотна для тентів, возів і наметів. Міцна полотнина - незамінний матеріал для всіляких тимчасових наметів. А околиці Сан-Франциско часів золотої лихоманки нагадували суцільне наметове містечко. Леві Страусс розраховував продати полотно і відкрити власний магазин типу "Тисяча і одна дрібниця". Про постачання необхідними для магазину товарами він заздалегідь домовився з братами , що залишилися в Нью-Йорку.
Буквально з корабля Леві вирушив до табору каліфорнійських золотошукачів, де можна було успішно збути парусину. Проте у відповідь на свою пропозицію Страусс почув від одного з шукачів:
-У мене від штанів залишилися дві латки і три дірки. Яке місце твоїм тентом прикрити накажеш?!
На цій високій дипломатичній ноті Леві зблід. Ідея! Його перше маркетингове дослідження показало, що зовсім не намети будуть користуватися тут попитом .Через кілька днів він запропонував шукачеві штани з того самого полотна. Кажуть, спроектував і зшив їх він сам. Це були міцні штани, шви яких були посилені подвійною строчкою, з безліччю кишень. До того ж, їх можна було легко прати у польових умовах. Страусс швидко зрозумів, що напав на воістину золоту жилу, хоча для цього йому ні хвилини не довелося тяжко працювати в якості золотошукача. Незабаром все місто заговорило про чудо-штани від Леві (по-англійськи Levi's), яким зносу немає. Число замовлень зростала як сніжний ком. Леві кинув свій намет і переїхав у справжній магазин на Сакраменто-стріт, 117. А в 1856 році тут з'явилася вивіска: Levi Strauss & Co. У компанію увійшли брати Леві Страусса - Джонас і Луїс, а також їх свояки Девід і Уїльям. Але лідерство в сімейному бізнесі, безумовно, перейшло до Леві. Він їздив по таборах шукачів, збираючи побажання клієнтів. Одні говорили про необхідність перекроїти окремі частини штанів, інші хотіли б отримати міцні петлі для ременя, треті мріяли про герметичні кишені, з яких не висипався б золотий пісок. Все це враховувалося при розробці нових моделей. Прототип штанів 1853р були без задніх кишень і без петель для ременя. Поступово покрій ускладнювався, джинси ставали більш зручними і функціональними.
Однак крім коричневої полотна для пошиття все ширше використовується тканина, яку називали «денім» (скорочення від французького Serge de Nimes). З цією тканиною Леві Страусс познайомився ще в Нью-Йорку. Вона у величезних кількостях поставлялася в Новий Світ: з неї шили комбінезони для тих, хто трудився на плантаціях. Фарбували її майже виключно в колір індиго. Цей колір і став "фірмовим" для Леві Страусса.
Мільйонером Леві Страусс став ще в 1870 році. У 1886 році компанія побудувала в Сан-Франциско свою штаб-квартиру на Беттері-стріт. Газове освітлення, вантажний ліфт, величезний магазин. Нагорі - розкішні апартаменти засновника компанії. Аналогічне споруду звели і в Нью-Йорку.
У тому ж 1886 році на джинсах Levi's з'являється знаменитий шкіряний лейбл з двома кіньми, які безуспішно намагаються розірвати штани. Зображення відображувало реальний експеримент, проведений в Америці після повідомлення машиніста паровоза, який використовував пару джинсів замість порваної зчіпки вагонів і благополучно довів состав до станції.
Звичайно, фірма Levi Strauss & Co займалася не тільки джинсами. Випускався і інший одяг, аж до нічних сорочок. Але саме завдяки джинсам компанія залишалася недосяжною для конкурентів. "Сині штани із заклепками" хоча і були досить дорогими, але продавалися по всій Америці, в Мексиці, на Гаваях, у Новій Зеландії. Фірма Levi Strauss & Co перетворилася на гігантську імперію. Але міцні, скроєні штани з п'ятьма кишенями і подвійним швом ще не були тими самими джинсами, які нині носить весь світ. Золота лихоманка йшла на спад. На зміну шукачам приходять нові підкорювачі Дикого Заходу - ковбої. Саме завдяки легендарним піонерам Заходу, джинси набули знайомий нам силует. Ось знаменита 501-а модель: низький пояс, недбалі складки, мідні заклепки - істинно ковбойський стиль, а магічні цифри 501 - всього лише номер чергової партії тканини.
Сім'єю Леві Страусс так і не обзавівся. Він весь віддавався своїй справі. Будучи одним з найбагатших людей країни, вкладав великі кошти в нерухомість, в різні промислові і будівельні проекти. Займався і благодійністю: заснована ним персональна стипендія в Каліфорнійському університеті і понині присуджується найбільш обдарованим студентам.
Помер Леві Страусс 26 вересня 1902. У діловому районі Сан-Франциско, були приспущені прапори. Всі газети надрукували розлогі некрологи. З життя пішла людина, яка внесла величезний внесок в економічний розвиток своєї країни. Оскільки дітей у Леві Страусса не було, фірма дісталася його чотирьом племінникам. Президентом став старший з них, Джекоб Штерн
У містечку Баттенхейм через багато років був відкритий музей Леві Страусса, який розповідав про бідного єврейському хлопчика Лейбі та історію створення джинсів.