Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них!

 

Коли Моцарту було чотирнадцять років, він прибув у Рим і пішов у собор Святого Петра. Там на органі виконувався один із творів церковної музики, ноти якого папський двір зберігав у таємниці. Повернувшись додому, Моцарт записав по пам'яті усю музику. Через багато років було порівняно запис Моцарта з оригіналом нот. Виявилося, що композитор не зробив жодної помилки.

 Коли Бетховен здобув загальне визнання як видатний композитор, його почали запрошувати на домашні концерти вельможні меценати. Але він не став до них ласкавіший, був з усіма однаковий. Якось Бетховен грав свою сонату в розкішному салоні й раптом помітив, що один із австрійських міністрів стиха розмовляє зі своєю сусідкою. Композитор припинив гру, вигукнув: «Для таких свиней я не граю!» — і вибіг із кімнати. Його довго умовляли повернутися, та він категорично відмовився йти, за його словами, у «хлів».

 Залюбки допомагаючи талановитій молоді, Бетховен був різким і безжально прямим із нездарами. Коли до нього унадився якийсь самозакоханий піжон, композитор, уважно проглянувши його твори, сказав: — Юначе, вам доведеться ще довго писати, поки ви зрозумієте, що писати вам не слід.

 

  У сім'ї Чайковських серед дітей Петро відзначався особливою лагідністю, чуйністю і нервовістю. Найбільшим захопленням його була музика. Проте батьки не збиралися благословляти його на життєву дорогу музиканта- професіонала. Коли ж відомий петербурзький викладач Кюндінгер, у якого хлопець брав уроки музики, сказав, що ніяких перспектив у нього немає, питання було вирішено остаточно. У 1859 році Петро Ілліч закінчив юридичне училище і став звичайним чиновником міністерства юстиції. Та захоплення музикою в нього не минуло.