Марлен Дітріх (нім. Marlene Dietrich, справжнє ім'я Марія Магдалена Дітріх фон Лош, нім. Marie Magdalene Dietrich von Losch, 27 грудня 1901 - 6 травня 1992) - видатна німецька й американська кіноактриса, співачка.
Марлен Дітріх народилася 27 грудня 1901 року в берлінському районі Шенеберг в сім'ї офіцера поліції Луї Еріха Отто Дітріха і його дружини Іоханни Фельзінг. До 1918 року відвідувала середню школу в Берліні. Паралельно вчилася гри на скрипці у професора Дессау.У 1919-1921 роках займалася музикою у Веймарі у професора Роберта Райце; в Берліні вступила до акторської школи Макса Рейнхардта.
 З 1922 року виконувала дрібні ролі в різних театрах берлінських; в тому ж році вперше з'явилася на екрані.
17 травня 1923 вийшла заміж за адміністратора кіновиробництва Рудольфа Зібера, в грудні 1924 року у них народилася дочка Марія. У 1925 році Марлен відновила роботу в театрі та кіно. У 1928 році пройшли перші записи пісень на платівки разом з ансамблем ревю «Це витає в повітрі».Рік по тому Джозеф фон Штернберг побачив її в ревю «Два краватки» і запросив на роль Лоли Лоли у фільмі «Блакитний ангел».
 У лютому 1930 року Марлен Дітріх підписала контракт з фірмою «Парамаунт» і 1 квітня 1930 року, в день прем'єри «Блакитного ангела», покинула Берлін.
Шість фільмів, які вона зняла в Голлівуді з Штернбергом, принесли їй всесвітню популярність. «Диявол - це жінка» (The Devil ist a Woman, 1935) став їхньою останньою спільною роботою. У 1939 році Марлен Дітріх отримала американське громадянство.Німецька актриса була антіфашісткою і на пропозиції представників третього рейху повернутися до Німеччини відповіла: «Я не ношу коричневого». З березня 1943 року в протягом трьох років виступала з концертами у військах союзників.
 З 1946 по 1951 роки знову регулярно знімалася в кіно.Крім цього вона вела радіопередачі і писала статті у гламурні журнали. У 1953 році в Лас Вегасі почала нову успішну кар'єру як співачка та конферансьє. На екрані Марлен Дітріх з'являлася все рідше, при цьому сама обирала ролі і знімалася в дрібних сценах за великі гроші.У 1960 році вона приїхала з гастролями у ФРН, де їй відмовляли в гостинність внаслідок її позиції в період Другої світової війни. У 1963 році з величезним успіхом пройшли її концерти в Москві та Ленінграді.У 1975 році в результаті нещасного випадку в Австралії (перелом шийки стегна) закінчила кар'єру.
 Останні 13 років свого життя Дітріх провела в своїй квартирі в Парижі, підтримувала зв'язок із зовнішнім світом тільки за допомогою телефону. У 1979 році в Німеччині вийшли її мемуари.У 1982-1983 роках Максиміліан Шелл записав з нею на плівку багатогодинне інтерв'ю, яке використовував потім у своєму документальному фільмі «Марлен».
 Марлен Дітріх померла 6 травня 1992 у своїй квартирі в Парижі .