Знамениті, великі, геніальні люди. Найцікавіше про них!

В одному ряду з найвидатнішими вченими середи­ни XIX століття — М.Карамзіним, С.Соловйовим, В.Ключевським, М.Грушевським — стоїть Микола Костомаров, неперевершений історик і мислитель, один із засновників Кирило-Мефодіївського братства, з якого, власне, і починається самостійний український суспільно-політичний рух.

Видатний письменник-мислитель, котрого вва­жають своїм два народи — український і російський, — народився в сім'ї дрібнопомісного дворянина Васи­ля Опанасовича Гоголя-Яновського, який володів тисячею десятин землі і трьома сотнями кріпацьких душ у селі Василівка Миргородського повіту Пол­тавської губернії. Гоголь-батько свого часу навчався в Полтаві, в духовній семінарії при Хрестовоздви- женському монастирі, де здобув серйозну, як на той час, освіту.

Ювелірне мистецтво майстрів Києва за давньоруських часів було ві­доме всій Європі. З початком відродження України у XVII ст., пов'язано­го з діяльністю Б.Хмельницького, Київ стає одним із визначних європей­ських центрів з виробництва ювелірних і художніх виробів: відомо понад 200 майстрів, які жили і працювали в місті. Відродження, захист православ'я й активна духовна позиція, зокрема у мистецькому плані, православних монастирів і храмів, які замовляли дорогоцінні культові предмети й різноманітне начиння, — сприяли роз­виткові золотарства в Україні.

Майже все життя працюючи далеко від рідної України, він досягнув од­нієї з найбільших висот у творчій та службовій кар'єрі, яка тільки могла су­дитися українцеві у можновладній ієрархії Російської імперії. Саме при ньому набула світової слави Придворна співацька капела у Петербурзі, якою він керував майже 30 років. Провідні музичні критики Росії XIX ст. нарекли його "дідусем російської музики" (і це при тому, що її "батьком" визнано М.І.Глінку).

Серед багатьох українців, які досягли високого положення на росій­ській службі в XVIII столітті, Олександр Безбородько займає особливе місце. Вище нього, і не тільки за титулами, званнями і дарованими маєт­ками, а й за реальними справами, впливом на російську і світову політи­ку, не піднявся ніхто. Під час правління Катерини II він майже постійно керував зовнішньою політикою імперії, а при Павлові І навіть став дер­жавним канцлером. І своїм стрімким сходжен­ням на міжнародну арену імперія була багато в чому зобов'язана саме О.Безбородьку.

Історію вітчизняної, та й загалом євро­пейської культури другої половини XVIII — першої чверті XIX століть неможливо уяви­ти без потужного, хоча й малопомітного, на перший погляд, впливу на неї масонства. З лож "вільних мулярів" походили численні просвітницькі імпульси, проекти й почи­нання, що найістотнішим чином впливали па умонастрої світського і всього освічено­го суспільства Російської імперії за часів Катерини II, Павла І та Олександра І.

(близько 1700—1760) хасид, кабаліст, цілитель

Упродовж багатьох століть Правобережна Україна і Поділля, Га­личина і Волинь були найжвавішими центра­ми єврейського куль­турно-релігійного жит­тя. У Бердичеві і Бро­дах, Дубні і Тульчині, багатьох інших містах і містечках жили тисячі єврейських родин, існу­вали синагоги і школи, навіть своєрідні релігій­ні "академії" — ішеботи, де здобували освіту майбутні рабини.