Славетний англійський фізик Резерфорд зайшов якось увечері в одну з своїх лабораторій і побачив співробітника, що сидів над приладами. Що ви робите так пізно? - питає Резерфорд. Працюю, - почув відповідь. А що ви робите вдень? Звичайно, працюю, - відповів той, чекаючи, що вчений його похвалить. Але Резерфорд розсердився й запитав: Слухайте, скажіть мені, а коли ви думаєте?

 Якось відомий учений В. Рентген дістав курйозного листа. Невідомий просив вислати кілька рентгенівський променів і пояснити, як ними ко­ристуватися. Виявилося, що у нього у грудній клітці застряла револьвер­на куля, але приїхати до Рентгена автор листа не може за браком часу.

 

Славнозвісний фізик Генріх Герц замолоду любив працювати на токар­ному верстаті. Коли майстер, який учив його цієї справи, через багато років дізнався, що Герц став професором, він невдоволено сказав: — Шкода, з нього вийшов би першокласний токар.  

 

Якось відомий фізик та математик Ампер ішов вулицею і вирахову­вав щось у голові. Раптом він побачив перед собою чорну дошку, таку ж, як в аудиторії. Зрадівши, він підбіг до неї, дістав шматочок крейди, яку завжди мав при собі, і почав писати формули. Дошка, однак, зру­шила з місця. Ампер, не усвідомлюючи того, що робить, пішов за нею. Дошка набирала швидкість. Ампер побіг. Отямився він тільки тоді, коли почув нестримний сміх перехожих. Аж тепер учений помітив, що дошка, на якій він писав формули, - це задня стінка чорної карети.

Якось зустрівшись з Ломоносовим, один вельможа уїдливо спитав: Скажіть, шановний, чому вас приймають у царському палаці? У вас, мабуть, були знатні предки? Для мене предки не обов'язкові, ваша вельможність, - відповів Ломо­носов. - Я сам - знатний предок.  

Якось в академію до Ломоносова завітав царський вельможа. Поба­чивши протерті лікті на камзолі вченого, він глумливо запитав: Скажіть, шановний Михайле Васильовичу, це, мабуть, з ваших про­тертих ліктів виглядає мудрість? Ні, ваша світлість, - відповів учений, - це дурість заглядає під кам­зол.

 Відомо, що Галілео Галілей наповнював винайдені ним термометри не ртуттю і не спиртом, а вином. Якось один із таких приладів великий іта­лієць надіслав своєму другові-вченому в Англію. Разом із термометром він послав записку, в якій описав призначення приладу. В дорозі запис­ка, мабуть, загубилася, а, можливо, друг Галілея не зрозумів її змісту. Через деякий час Галілей одержав таку відповідь: «Вино було справді чудове. Будь ласка, надішліть мені ще один такий прилад».

 Ньютона за наукові заслуги було вшановано званням лорда; двадцять шість років нудьгував він на засіданнях палати лордів. Тільки одного разу великий фізик попросив слова, чим дуже здивував усіх присутніх.

Панове, - урочисто звернувся він до зборів, - якщо ви не заперечуєте, я попросив би зачинити вікно. Дуже дме, а я боюся застудитись. І з гідністю сів на своє місце.

 

 

В юності великий італійський художник Рафаель жив у готелі. Рахунок вийшов дуже вели-кий, а грошей же в Рафаеля не було. Хазяїн готелю сердився, вимагаючи сплатити рахунок. Тоді Рафаель заявив, що скоро виїде. За два- три дня він сказав хазяїнові, що від'їздить.
А гроші? - спитав господар.

Кожен з нас має дар - нехай на перший погляд здається незначним,-але це дар унікальний і при достатньому його розвитку та застосуванні можна здивувати весь світ. А як свій дар або ж геніальність сприймав великий винахідник Томас Едісон.