Альфред Бернхард Нобель народився 21 жовтня 1833 р. в Стокгольмі. Його батько, Еммануель Нобель, архітектор за освітою і винахідник за покликанням, перебивався випадковими заробітками.
Мати - Кароліна Анріетта Алсель народила 8 дітей, і Альфред був третім з чотирьох синів, яким судилося вижити. Хлопчик був дуже слабким і протягом всього свого життя не мав міцного здоров'я.
Сім'я переживала скрутні часи, і залишивши дружину і дітей у Швеції, батько змушений був виїхати спочатку до Фінляндії, а згодом на запрошення російського уряду в Санкт-Петербург. У Росії Нобель-старший показав себе енергійним підприємцем і талановитим винахідником: він заснував механічний завод і ефективно задовольняв попит російської армії на міни, а промисловість - на токарні верстати.
Коли Альфреду виповнилося 9 років, родина переїхала до батька в Росію. Отримавши домашню освіту (а він був старанним і працьовитим учнем, особливо здібним у фізиці й хімії), 17-ти річний Альфред Нобель на три роки подався в подорож по Європі та Америці. У Парижі молодий Нобель поглиблює знання в області хімії, а в США, зустрівши свого співвітчизника - винахідника парової машини Джона Ерікссона, зацікавився цим ремеслом.
Під час російсько-кримської війни (1853 - 1856) Альфред Нобель, повернувшись до Санкт-Петербурга, працює в компанії батька «Fonderie et atelier mecanique Nobel et fices», що спеціалізується на виробництві боєприпасів. Після закінчення війни замовлень на продукцію мирного часу виявилося недостатньо і компанія зазнала фінансової кризи, а 1859 зовсім збанкрутіла. Старші брати, Роберт і Людвіг, залишилися в Росії, влаштовуючи самостійно свій життєвий шлях, а Альфред з батьками та молодшим братом Емілем повернулися до Стокгольма.
У Швеції Альфред вирішив зайнятися механічними і хімічними експериментами в маленькій лабораторії батька в передмісті Стокгольма. Таке рішення визначило всю його подальшу долю. Проте під час експериментів з нітрогліцерином 1864 р. в лабораторії Нобелів сталася трагедія: через непередбачений вибух загинуло декілька працівників, у тому числі і молодший брат Еміль, якому виповнилося лише 21 рік. Батька паралізувало, і до самої смерті він залишався прикутим до ліжка.
Того ж року Нобель переконав керівництво Шведської державної залізниці використати розроблену ним вибухову речовину для прокладки тунелів і дістав фінансову підтримку шведських комерсантів. Була заснована компанія «Нітрогліцерин ЛТД», і побудований завод. А вже через рік Нобель відкрив у Гамбурзі першу зі своїх іноземних компаній «Альфред Нобель і К». 1866р ним отриманий патент США і створена американська компанія «Атлантік джайент роулер К». Нобель увесь час шукав шляхи промислового впровадження нітрогліцерину. Ідея застосувати абсорбуючий матеріал для змішування з рідким нітрогліцерином привела винахідника до створення «порошку Нобеля» - динаміту, безпечної вибухової речовини.
Альфред Нобель запатентував винахід динаміту і детонаторів (1867), поповнивши ряди провідних учених та бізнесменів свого часу.
Творчий геній Альфред Нобель насамперед був націлений на мирне застосування: прокладання шахт, тунелів, будівництво доріг, гасіння лісових пожеж і т.п. Він противився використанню своїх відкриттів у воєнних цілях. Між іншим, динаміт став засобом ведення бурових робіт на бакинських нафтопромислах, що і збагатило двох його старших братів.
Але ця обдарована і чуйна людина відома не тільки як «король динаміту». Всебічно обдарований науковець, окрім шведської, опанував ще чотири мовии (російську, англійську, німецьку та французьку), працюючи в лабораторії або за письмовим столом з ранку до ночі.
Крім вибухових речовин, Нобель цікавився виготовленням гуми і штучного шовку, синтезом нових матеріалів і системами зв'язку. Наприкінці свого життя Нобель мав 355 патентів на різні винаходи, 93 компанії і підприємства у 20 країнах, які випускали 66,5 тис. тонн вибухових речовин. Багато з заснованих Нобелем компаній не тільки не втратили свого значення в наші дні, а й перетворилися на промислових гігантів світового рівня.
Згодом Альфред Нобель зацікавився морально-гуманітарними проблемами війни, миру і стабільного співіснування різних країн і народів. Велику роль у формуванні його поглядів грало знайомство і тривала переписка з баронесою Бертою фон Зутнер, яка присвятила своє життя боротьбі за мир. Їх спілкування було корисним для них обох. Баронеса, яка вимагала заборонити виробництво і застосування вибухових засобів в усьому світі, значно вплинула на погляди великого винахідника вибухівки. Проте ж, з іншого боку, саме фінансова підтримка Нобелем миротворчого руху сприяла утвердженню пацифістських ідей на Європейському континенті. Цілком ймовірно, що і свій історичний заповіт він складає не без впливу знаменитої поборниці миру. Незаперечним є той факт, що винахідник динаміту Альфред Нобель під кінець свого земного буття заснував виключно вагому нині в світі прогресу премію людства. Символічно те, що свого часу 1905 її було присуджено баронесі Берті фон Зутнер - миротворницькі та гарному раднику Альфреда Нобеля в житті.
Приватне життя Нобеля не склалося. Бог не дав йому родини і дітей. Хоча вже в досить зрілому віці у нього з'явилася надія на сімейне щастя, коли він зустрів паризьку продавщицю квітів Софі Гесс.Їхні стосунки тривали 18 років, але зводилися в основному до фінансової підтримки Софі з боку Нобеля.
Останніми роками свого життя він мужньо пережив втрату матері і обох старших братів. 1896 Нобеля почали мучити болі в серці. Попереджений спеціалістами про розвиток стенокардії, він докладав багато зусиль для завершення незакінчених справ, а також записів передсмертного побажання.
10 грудня 1896 від крововиливу в мозок Альфред Бернхард Нобель помер.