Чарльз Спенсер «Чарлі» Чаплін (16 квітня 1889 - 25 грудня 1977) - англійський актор, сценарист, композитор і режисер, універсальний майстер кінематографа, творець одного з найбільш знаменитих образів світового кіно - образу Бродяги Чарлі. Молодший брат актора Сідні Чапліна. Двічі лауреат премії Американської Кіноакадемії (1929 і 1972).
Чарлі Чаплін народився 16 квітня 1889 року в Лондоні, в сім'ї артистів мюзик-холу. Його батьки - Чарльз Спенсер Чаплін-старший і Ханна Чаплін (на сцені Лілі Герлі), були естрадними акторами. Мати виступала з піснями і танцями в різних театрах, у тому числі в антрепризі відомих композиторів, авторів популярних оперет - Джільберто і Саллівен. Батько - володар приємного баритона - був у середині 80-х років дуже популярний в лондонських мюзик-холах. Йому неодноразово доводилося гастролювати в Європі, виступав він і в Нью-Йорку. У його репертуарі зустрічалися і пісеньки, складені їм самим. Сценічна кар'єра Чарльза Спенсера Чапліна закінчилася трагічно: він втратив голос, позбувся ангажементу, почав пити і помер 9 травня 1901 року у лондонському шпиталі св. Фоми у віці 37 років.
Ханна Чаплін незабаром після смерті чоловіка тяжко захворіла. У 1896 році вона втратила розум. Брати Сід і Чарлі (разом з матір'ю) опинилися у робочому будинку в Ламбеті, а потім їх віддали в школу для сиріт і бідних дітей. Її сини, Сід і Чарлі, змушені були самостійно заробляти на життя.
Чарлі вперше виступив на сцені в 1894 році, у віці п'яти років, замінивши в програмі мюзик-холу. В кінці 1898 року він вступив до дитячої танцювальної групи «Вісім Ланкаширських хлопців». Цікаво, що пізніше критики називали фільми Чапліна «фільм-балет». На різдво 1900 року «Ланкаширські парубки» брали участь в пантомімі «Попелюшка»; Чаплін у костюмі кішки вперше отримав можливість розсмішити глядачів. Весною 1901 року Чаплін йде з «Ланкаширських хлопців». Чарлі рідко відвідував школу, працював продавцем газет, помічником лікаря, у друкарні, тощо, але ніде довго не затримувався через юний вік.
У 1903 році він (у віці 14 років) отримав постійну роботу в театрі і роль посильного Біллі у п'єсі «Шерлок Холмс». У цей час Чаплін був практично неписьменним. Коли йому вручили текст ролі, він боявся, що його попросять прочитати вголос декілька абзаців. Роль йому допоміг вивчити брат Сідні.
Протягом декількох років Чарлі також грав у вар'єте. З 16 років регулярно грав на скрипці по 4-16 годин на день, брав уроки у театрального диригента, або його знайомих.
21 лютого 1908 отримує місце актора в театральному підприємстві Фреда Карно, яке постачало готові скетчі і пантоміми для цілого ряду мюзик-холів, і незабаром стає одним з ключових акторів у низці постановок (деякі з них він пізніше адаптував для екрану).
Чаплін з трупою Карно був на гастролях у США з вересня 1910 року по червень 1912 року. У 1912 році він на п'ять місяців повертається до Англії, а 2 жовтня 1912 року юнак приїжджає разом з трупою Карно в США і залишається в цій країні. Під час одного з виступів його помічає кінопродюсер Мак Сеннет. Гра Чарлі подобається Маку, і він запрошує артиста на роботу в свою студію «Кістоун Філм» (Keystone Film). 23 вересня 1913 Чаплін укладає контракт з «Кістоун Філм» з платнею в $ 150 на тиждень
Спочатку Чаплін намагається імітувати досить грубий стиль сеннетовських комедій-експромтів, проте успіх йому приносить саме відхід від цього стилю. Незабаром він стає знаменитим кіноактором і починає формувати і відточувати свій екранний образ. Спочатку його персонаж Чез (на знімальних «хлопавках» в робочих дублях він позначався як Chas Chaplin, Авенаріус називає його «Чейс») виглядав зухвалим шахраєм і ловеласом, проте поступово в образі з'являється дедалі більше людської теплоти й ліризму, який глядач звик пов'язувати з чином Маленького Бурлаки. Поступово освоюючи найновіші аспекти кіновиробництва, Чаплін перестає задовольнятися тільки акторською роботою і вмовляє Сеннета дозволити йому самому ставити фільми. Незабаром Чаплін починає розуміти, що робота на Сеннета обмежує його творчі можливості, і йде з «Кістоун».
У 1914 році Чаплін самостійно зняв свій перший фільм ( «Захоплений дощем»), в якому він виступив як актора, режисера і сценариста.
Заробітки Чарлі швидко ростуть: якщо в 1914 році в «Кістоун» він отримує $ 150 на тиждень, то вже в 1915 році в студії «Ессеней Філм» (Essanay Film) - $ 1 250 в тиждень плюс бонус $ 10 000 за контракт; в 1916-1917 роках, в «М'ючуел Філм» (Mutual Film) - $ 10 000 в тиждень плюс $ 150 000 за контракт. У 1917 році Чаплін укладає зі студією «Ферст Нешнл» (First National Pictures) контракт на $ 1 млн, стаючи на ті часи найдорожчим актором в історії.
Згодом він вирішив знайти творчу самостійність і в 1919 році заснував студію «Юнайтед Артистс» спільно з Мері Пікфорд, Дугласом Фербенксом і Девідом У. Грифітом.
У 1921 році Чаплін зробив подорож до Європи. У Лондоні і Парижі при його появі збираються величезні натовпи. За три перші дні в Лондоні Чаплін одержав 73000 листів. У Берліні його ніхто не знав, в післявоєнній Німеччині фільми Чапліна не показувалися. Другий візит до Європи Чаплін зробив в 1931 році - під час прем'єри фільму «Вогні великого міста». Утретє Чаплін побував в Європі в 1936 році під час показу фільму «Нові часи».
До 1922 року Чаплін не мав власного будинку - жив в орендованих будинках, готелях та клубі. У 1922 р. Чаплін побудував свій будинок у Беверлі-Хіллз. У будинку, крім 40 кімнат, були кінозал і орган.
Славу Чапліну принесло німе кіно, і хоча звук з'явився у фільмах вже в 1927 році, Чарлі залишається вірним старій кінотехніки ще ціле десятиліття. Першою повністю звуковою картиною Чапліна став «Великий диктатор» - антигітлерівський фільм, знятий в 1940 році. Це був останній фільм, де використовується образ Бродяги-Чарлі.
У 1952 році Чаплін створює фільм «Вогні рампи» - розповідь про долю творчої людини і про творчість взагалі. 17 вересня 1952 Чаплін вирушив до Лондона на світову прем'єру «Вогнів рампи», і глава ФБР Едгар Гувер домігся від імміграційних властей заборони на зворотний в'їзд актора в країну. Чаплін оселився у Швейцарії, в містечку Веве. У Швейцарії Чаплін пише музику до своїх старих німих фільмів, озвучує фільм «Золота лихоманка».
Актор був нагороджений радянською Міжнародною премією Миру в 1954 році.
У своєму фільмі «Король у Нью-Йорку» (1957) Чаплін все ще сам грає головну роль.
У 1964 році Чаплін видав свої мемуари, які лягли в основу біографічного художнього фільму «Чаплін» (1992).
Останній фільм «Графиня з Гонконгу» Чаплін ставить за своїм сценарієм в 1967 році; головні ролі у фільмі виконали Софі Лорен і Марлон Брандо.
У 1972 році Чаплін удруге отримав почесного «Оскара». Для цього він приїхав на короткий час у США - йому дали лише обмежену візу. 4 березня 1975 Чаплін був посвячений у лицарі королевою Єлизаветою II.
Актор помер 25 грудня 1977 року в своєму будинку в Веве і похований на місцевому кладовищі. На згадку про Чарлі Чапліна на березі Женевського озера встановлено пам'ятник.
2 березня 1978 труну з тілом Чапліна був викопаний і викрадений з метою отримання викупу . Поліція заарештувала злочинців, і Чаплін було перепоховано 17 травня 1978.
Чаплін був одружений чотири рази, у нього було 11 дітей. Деякі з них також пробували себе у якості акторів; найбільшу популярність як актриса отримала Джералдіна Чаплін.