Український письменник, перекладач, культурний і громадський діяч, організатор професійного театру

Народився 14 грудня 1840 р. в с. Кліщинці Черкаської області в небагатій поміщицькій родині. Рано зали­шився сиротою. Був узятий на виховання в родину материного двоюрідного брата В. Лисенка, батька українського композитора М. Лисенка.

Навчався спочатку в Харківському (1858—1860), а потім Київському (1860—1866) університетах. З 1864 р. розпочав куль­турно-громадську діяльність. Виступав як поет і перекладач, писав історичні романи, повісті про національно-визвольну війну українського народу 1848—1854 рр. Працював у Києві в Історичному архіві, брав активну участь у роботі Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, організо­вував «Товариство українських сценічних акторів» (1871).

70-ті роки були часом плідної перекладацької роботи. Вийшли друком такі переклади М. Старицького: «Казки Андерсена» (1873), «Байки Крилова» (1874), «Сербські народні думи та пісні» (1876). Перекладав також твори О. Пушкіна, М. Лєрмонтова, М. Некрасова, А. Міцкевича, Ю. Словацького, У. Шекспіра, Й. В. Гете, Г. Гейне, Ф. Шиллера, Дж. Байрона, В. Гюго. Разом з П. Кулішем та Б. Грінченком став засновником наукової шко­ли перекладу, дбаючи про те, щоб найкращі здобутки світової літератури зазвучали рідною мовою.

З 1883 р. очолив трупу М. Кропивницького, розвитку театраль­ної справи віддав свої вміння, організаторські здібності й кошти.

Вистави театрального колективу, очолюваного М. Старицьким, мали великий успіх у глядачів не тільки в Україні, а й у багатьох губерніях Росії. Як режисер дбав не лише про сценіч­ну довершеність п'єс, а й про збагачення репертуару. Здійснив низку переробок прозових творів і драм.

Особливо приваблювала драматурга творчість М. Гоголя. За його творами він написав п'єсу «Різдвяна ніч», оперету «Сорочинський ярмарок», опери «Тарас Бульба», «Утоплена». За повіс­тю польського письменника Ю. Крашевського «Хата за селом» створив драму «Циганка Аза». Комедія І. Нечуя-Левицького «На Кожум'яках», яка до того часу не мала сценічної історії, пере­творилася під пером М. Старицького на один із найпопулярніших творів — комедію «За двома зайцями».

Його водевілі «По-модньому», «Як ковбаса та чарка, то ми­неться й сварка» тривалий час не сходили зі сцени.

Автор широких драматичних полотен про українське поре- формене село та місто («Не судилось», 1881; «У темряві», 1892; «Талан», 1893).

Написав історичні драми «Богдан Хмельницький» (1887), «Маруся Богуславка» (1897), «Оборона Буші» (1899). Ці твори, хоч і зазнали цензурних утисків, стали великим внеском у роз­роблення історичної тематики.

у 70—80-х роках писав поетичні твори, дбаючи про силу й виразність слова, вводячи нові поняття, створюючи власні нео­логізми. У віршах порушував проблему взаємин інтелігенції й народу, зображував картини природи і людські почуття. Деякі вірші М. Старицького стали народними піснями («Ніч яка, Гос­поди, місячна, зоряна ...», «Ох, і де ти, зіронька та вечірняя...»).

У творчій спадщині М. Старицького є й прозові твори на історичну тему (повісті «Бурелом», «Первые коршуны», «Облога Буші», роман-хроніка «Богдан Хмельницький» та ін.).

Збагатив тематику і проблематику української літератури. Велику увагу приділяв розвитку української літературної мови.

Помер 27 квітня 1904 р. в Києві.