Смотрицький Мелетій (Світське імя- Максим Герасимович)

Українсьий і білоруський церковний та освітній діяч, письменник, філолог, історик.

Народився близько 1572 р. (за іншими відомостями ― 1578 р.) в с. Смотрич (тепер Дунаєвецький район Хмельницької області). Син Г. Смотрицького. З дитинства вия­вив здібності до наук. Навчався в Острозькій школі та Вілен- ській єзуїтській академії (1594―1600). Після закінчення її пра­цював учителем у Литві. В 1606―1608 рр. як вихователь сина князя Б. Соломерецького їздив до Німеччини, слухав лекції в університетах Вроцлава, Лейпцига, Нюрнберга, Віттенберга Здобув ступінь доктора медицини. З 1608 р. жив у Вільні, потім переїхав до Києва. У 1615―1618 рр. викладав церковносло­в'янську та латинську мови в Київській братській школі, певний час був її ректором. У 1616 р. вийшов друком його переклад староукраїнською мовою «Євангелія учительного ... Калиста».

1618 р. у Святодухівському монастирі у Вільні постригся у ченці, отримавши ім'я Мелетій. З 1620 р. став архієпископом Полоцьким, єпископом Вітебським і Мстиславським, архіманд­ритом віденського православного Святодухівського монастиря.

Як письменник-полеміст почав свою діяльність у 1596 р. Його перші полемічні твори ― «Вірші на відступників» та запере­чення проти нового римського календаря (1598). В 1608 р. був опублікований твір «Антиграфи», в якому письменник виступив проти католицизму та Берестейської унії. 1610 р. під ім'ям Теофіла Ортолога у Вільні видав книгу «Тренос, тобто плач єдиної святої вселенської апостольної східної церкви», що стала найпомітнішим явищем суспільного життя початку XVII ст. Книга була спрямована на захист православної віри, проти відступництва від неї знатних шляхетських родів. Католицьке духівництво проголосило цьому твору анафему, єзуїти почали розшук автора, а тираж книги за наказом короля Сигізмунда III мав бути знищений. У 1619 р. вийшла «Граматіки славєнская правильноє Синтагма», в якій М. Смотрицький дослідив старо­винні та сучасні пам'ятки для здійснення адекватного опису тогочасної мовної системи, кодифікував церковнослов'янську мову на основі її східнослов'янської редакції. У «Вертифікації прав ... народу руського» (1612) обстоював права і звичаї, віру і культуру українського народу. Того ж року вийшов памфлет «Виправдання невинності», в якому письменник звинуватив королівську владу в порушенні законів щодо православної віри. У 1621―1623 рр. веде справжню полемічну війну проти като­лицизму й уніатства. В 1623 р. М. Смотрицький разом з Й. Бо­рецьким привозять на сейм до Варшави петицію з вимогами повернення православній церкві її прав.

У 1624―1626 рр. відвідав святі місця Близького Сходу. Повернувшись до Києва, певний час жив у Межигірському монастирі. 6 липня 1627 р. в м. Дубно прийняв уніатську віру. Був архімандритом Дерманського монастиря (нині Здолбунівський район Рівненської області) й до кінця життя обстоював ідею примирення православних та уніатів, що знайшло відобра­ження в його «Апології» (1623), проти якої активно виступав Й. Борецький. Останнім значним твором письменника був «Екзатезис» (1629). Однак собор 1629 р. у Львові остаточно поклав край сподіванням М. Смотрицького на з'єднання православної та уніатської церков. Відійшовши від активної ре­лігійної діяльності, він прирік себе на добровільне затворництво у Дерманському монастирі.

Помер 27 грудня 1633 р.