Український педагог і бібліограф, громадський діяч

Народився 1872 р. на Полтавщині. Закінчив Москов­ський університет, був співробітником журналу «Украинская жизнь». З 1917 р. — керівник комітету народної освіти Києва, радник у справах освіти при Генеральному сек­ретаріаті. Після поразки української демократичної революції емігрував до Польщі, згодом жив у Празі. У 1925—1932 рр. — професор Українського вищого педагогічного інституту ім. М. Драгоманова (1925—1932).

Організатор і голова Українського товариства прихильників книги, редактор його органу «Книголюб». Організатор Україн­ського педагогічного товариства у Празі. Тривалий час був го­ловою Союзу українських журналістів і письменників за кор­доном. Член Українського історико-філологічного товариства. С. Сірополко — автор численних праць з педагогіки та книго­знавства: «Взірцевий каталог шкільної і народної бібліотеки» (1918); «Народні бібліотеки» (1919); «Завдання школи» (1919); «Школознавство» (1926); «Народна освіта на Совітській Україні» (1934); «Історія освіти на Україні» (1937) та ін.

Після першої світової війни С. Сірополка було обрано по­чесним членом «Просвіти». У 20-х роках активно співробітни­чав із львівською «Просвітою». У часописі товариства «Народ­на освіта» надрукував низку книгознавчих розвідок, зокрема статті «Книжка в культурно-просвітній праці серед дорослих» (1925), «Підготовка культурно-освітніх діячів» (1923), «Коопе­рація та просвіта» (1925), «Читач і книга» (1927) та ін. Окре­мою книжкою було надруковано працю «Короткий курс бібліо­текознавства: історія, теорія та практика бібліотечної справи» (1924).

Помер 25 лютого 1959 р. за кордоном.