Німецький лікар і бактеріолог Генріх Герман Роберт Кох народився 11 грудня 1843 року в Клаусталь-Целлерфельде. Його батьками були Герман Кох, що працював в управлінні шахт, і Матільда Юлія Генрієтта Кох (Бівенд). У сім'ї було 13 дітей, Роберт був третьою за віком дитиною. Розвинений не по роках, Роберт рано почав цікавитися природою, зібрав колекцію мохів, лишайників, комах і мінералів. Його дідусь, батько матері, і дядько були натураліс-тами-аматорами і заохочували інтерес хлопчика до занять природничими науками. Коли в 1848 році Роберт вступив в місцеву початкову школу, він уже вмів читати і писати. Він легко учився і в 1851 році вступив до гімназії Клаусталя. Через чотири роки він уже був першим учнем у класі, а в 1862 році закінчив гімназію.
Відразу після закінчення гімназії Роберт вступив до Геттінгенського університету, де протягом двох семестрів вивчав природничі науки, фізику і ботаніку, а потім почав вивчати медицину. Найважливішу роль у формуванні інтересу Коха до наукових досліджень зіграли багато його університетських викладачів, у т.ч. анатом Іаков Генле, фізіолог Георг Мейсенер і клініцист Карл Гассе. Ці вчені брали участь у дискусіях про мікроби і природу різних захво-рювань, і молодий Кох зацікавився цією проблемою.
У 1866 році Роберт отримав медичний диплом. У 1867 році Кох одружувався на Емі Адельфіне Жозефіні Фрац. У них народилася дочка. Роберт хотів стати військовим лікарем чи зробити кругосвітню подорож як корабельний лікар, однак такої можливості в нього не було. І тому Кох облаштувався в німецькому місті Раквіце, де почав лікарську практику на посаді асистента в лікарні для божевільних, і незабаром став відомим і шанованим лікарем. Однак ця робота Коха була перервана, коли в 1870 року почалася франко-прусська війна. Незважаючи на сильну короткозорість, Роберт добровільно став лікарем польового госпіталю і тут набув великий досвід у лікуванні інфекційних хвороб, зокрема, холери і черевного тифу. Одночасно він вивчав під мікроскопом водорості і великі мікроби, удосконалюючи свою майстерність у мікрофотографії.
У 1871 році Кох демобілізувався й у наступному році був призначений повітовим санітарним лікарем у Вольштейні (нині Вольштин у Польщі). Дружина подарувала йому на двадцять вісім років мікроскоп, і з тих пір Роберт цілі дні проводив у мікроскопа. Він втратив будь-який інтерес до приватної практики і став вести дослідження і досліди, завівши для цієї мети багато мишей.
Кох виявив, що в околицях Вольштейна поширена сибірська виразка, епідемічне захворювання, яке поширюється серед великої рогатої худоби та овець, уражає легені, викликає карбункули шкіри і зміни лімфовузлів. Кох знав про досліди Луї Пастера з тваринами, хворими на сибірку, і теж вирішив постежити за бактеріями сибірської виразки. За допомогою мікроскопа він простежив весь життєвий цикл бактерій, побачив, як з однієї палички виникають мільйони.
Провівши серію ретельних, методичних експериментів, Кох установив бактерію, що стала єдиною причиною сибірської виразки. Він довів також, що епідеміологічні особливості сибірської виразки, тобто взаємозв'язок між різними факторами, що визначають частоту і географічний розподіл інфекційного захворювання, обумовлені циклом розвитку цієї бактерії. Дослідження Коха вперше довели бактеріальне походження захворювання. Його статті з проблем сибірської виразки були опубліковані в 1876 і 1877 роках за сприяння ботаніка Фердінанда Кону і патолога Юлія Конгейма в університеті Бреслау. Кох опублікував також опис своїх лабораторних методів, у т.ч. забарвлення бактеріальної культури і мікрофотографування її будови. Результати дослід-жень Коха були представлені вченим лабораторії Конгейма.
Відкриття Коха відразу принесли йому широку популярність, і в 1880 році він, значною мірою завдяки зусиллям Конгейма, став урядовим радником в Імперському відділенні охорони здоров'я в Берліні. У 1881 році Кох опублікував роботу «Методи вивчення патогенних організмів», в якій описав спосіб вирощування мікробів у твердих середовищах. Цей спосіб мав важливе значення для ізолювання і вивчення чистих бактеріальних культур. У цей час розгорнулася гостра дискусія між Кохом і Пастером, лідерство якого в мікробіології було розхитані роботами Коха. Після того як Кох опублікував різкі критичні відгуки про пастерівські дослідження, що стосуються сибірської виразки, між двома видатними вченими спалахнула дискусія, яка тривала кілька років, яку вони вели як на сторінках журналів, так і в публічних виступах.
У той час у Німеччині від туберкульозу помирав кожна сьома людина, і Кох вирішив спробувати щастя і знайти збудник туберкульозу. Лікарі були безсилі. Туберкульоз взагалі вважався спадковою хворобою, тому й спроб боротьби з ним не робилося. Хворим прописували свіже повітря і гарне харчування. От і все лікування.
Вчений почав наполегливий пошук. Він досліджував зрізи тканин, узятих у хворих, які загинули від туберкульозу. Фарбував ці зрізи різними барвниками і годинами розглядав під мікроскопом. І йому вдалося виявити бактерії у вигляді паличок, які при посіві на живильне середовище (сироватку крові тварин) дали бурхливе зростання. А при зараженні цими бактеріями морських свинок викликало у них туберкульоз. Це була сенсація.
Кох досяг найбільшого тріумфу 24 березня 1882, коли він оголосив про те, що зумів виділити бактерію, що викликає туберкульоз. У публікаціях Коха із проблем туберкульозу вперше були позначені принципи, які потім стали називатися постулатами Коха. Ці принципи «одержання вичерпних доказів ... що той чи інший мікроорганізм дійсно безпосередньо викликає певні захворювання» до цих пір залишаються теоретичними основами медичної мікробіології.
Вивчення Кохом туберкульозу було перервано, коли він за завданням німецького уряду в складі наукової експедиції виїхав у Єгипет і Індію з метою спробувати визначити причину захворювання холерою. Працюючи в Індії, Кох оголосив, що він виділив мікроб, що викликає це захворюван-ня. Відкриття Коха зробили його одним з тих осіб, хто визначає напрямки розвитку охорони здоров'я, і, зокрема, відповідальним за координацію досліджень і практичних заходів у боротьбі з такими інфекційними захворюваннями, як черевний тиф, малярія, чума великої рогатої худоби, сонна хвороба (трипаносомоз) і чума людини.
«Думка, що мікроорганізми мають становити причину інфекційних хвороб, вже давно висло-влювалася одиничними видатними умами, але до перших відкриттів у цій області відношення було вкрай скептичне, - писав Кох. - Важко було на перших порах довести незаперечним чином, що знайдені мікроорганізми дійсно становлять причину хвороби. Справедливість цього положення скоро була цілком доведено для багатьох інфекційних хвороб . До таких хвороб відносяться: черевний тиф, дифтерит, проказа і азіатська холера.
За останній порівняно короткий час бактеріологія зібрала масу матеріалу з біології бактерій, і багато що з цього має значення для медицини. Так, візьмемо стан особливої стійкості, яку виявляють інші бактерії, наприклад, сибірської виразки і стовбняка, у формі суперечки, відрізняючись порівняно з іншими живими істотами витривалістю по відношенню до високої температури і хімічних реагентів. Пригадаймо ще численні дослідження про вплив холоду, тепла, висихання, хімічних речовин, світла і так далі на не спорові патогенні бактерії; все це дало результати, що мають значення для профілактики.
У 1885 році Кох став професором Берлінського університету і директором тільки що створе-ного Інституту гігієни. У той же час він продовжував дослідження туберкульозу, зосередившись на пошуках способів лікування цього захворювання. У 1890 році він оголосив про те, що такий спосіб знайдений. Кох виділив так званий туберкулін (стерильну рідину, що містить речовини, вироблювані бацилою туберкульозу в ході росту), який викликав алергійну реакцію у хворих туберкульозом. Однак насправді туберкулін не став застосовуватися для лікування туберку-льозу, тому що особливою терапевтичною дією він не володів, а його введення супроводжу-валося токсичними реакціями, що стало причиною його найгострішої критики. Протести проти застосування туберкуліну стихли, лише коли виявилося, що туберкулінова проба може вико-ристовуватися в діагностиці туберкульозу. Це відкриття, що зіграло велику роль у боротьбі з туберкульозом у корів, було головною причиною присудження Коху Нобелівської премії.
У 1905 році Кох за «дослідження і відкриття, що стосуються лікування туберкульозу», був удостоєний Нобелівської премії з фізіології і медицини. У нобелівській лекції Кох сказав, що, якщо оглянути поглядом шлях, «який пройдений за останні роки в боротьбі з таким широко розповсюдженим захворюванням, як туберкульоз, ми не зможемо не констатувати, що тут були зроблені перші найважливіші кроки».
У 1893 році Кох розлучився зі своєю першою дружиною і одружився на молодій актрисі Хедвігі Фрайбург. Люди, мало знайомі з Кохом, часто вважали його підозрілим і відлюдним, однак друзі і колеги знали його як добру і співчутливу людину. Кох був шанувальником Гете і запеклим шахістом.
У 1906 році вчений був удостоєний прусського ордена Пошани, присуджений німецьким урядом. Він був удостоєний почесних докторських ступенів університетів Гейдельберга і Болоньї. Кох був іноземним членом Французької академії наук, Лондонського королівського наукового суспільства, Британської медичної асоціації і багатьох інших наукових товариств.
Кох помер у Баден-Бадені від серцевого нападу 27 травня 1910 року.
Джерело 100 великих вчених.
