Підполковник держбезпеки Тимошенко Михайло Лукич був начальником 5-го відділу (розвідувального ) Першого Управління НКВС Української РСР з червня по серпень 1938 року.

Народився М. Л. Тимошенко 21 вересня 1902 року в м. Катеринославі (теперішній Дніпропетровськ) в родині робітника. У 1913 році він закінчив три класи церковноприходської школи, у 1920 році — п'ять кла­сів гімназії. У 1919 році він працював секретарем Сумського повітового комітету комсомолу. В органах ВНК — з серпня 1920 року, до червня 1921 року був співробітником оперативної (активної) частини Особливого відділу ВНК 6-ої армії. У подальшому його служба проходить у різних секретно-оперативних під­розділах: з червня 1921 року по жовтень 1924 року —- оперуповноваженим секретно-оператнвної групи окружного відділу ДПУ в м. Суми; з жовтня 1924 року по лютий 1925 року — уповноваженим секретно-опера­тивної групи окружного відділу ДПУ у м. Куп'янську: з лютого 1925 року по січень 1926 року — начальником секретно-оперативного відділення окружного відділу ДПУ м. Ізюм; з січня 1926 року по серпень 1927 року на посаді начальника секретно-оперативного відді­лення в м. Черкаси; з серпня 1927 року по жовтень 1928 року — начальником секретно-оперативного від­ ділення ОДПУ м. Тульчин; з жовтня 1928 року по чер­ вень 1930 року — начальником секретно-оперативного відділення окружного відділу ДПУ у м. Ніжин; з черв­ ня по вересень 1930 року — начальником секретно- оперативного відділення окружного відділення ОДПУ м. Артемівськ.

Подальша служба М. Л. Тимошенка проходить у центральному апараті органів держбезпеки УСРР. Зокрема, по серпень 1933 року він працює старшим оперуповноваженим Особливого відділу УВО ДПУ Української СРР. У серпні 1933 року він виїхав у закордонне відрядження до Польщі (м. Львів), де до грудня 1934 року працював у резидентурі Іноземного відділу ОДПУ. Після цього він очолив Іноземний відділ УДБ УНКВС Молдавської АРСР. З грудня 1937 року по червень 1938 року М. Л. Тимошенко про­ ходить службу на посадах помічника начальника 3-го відділу УДБ УНКВС Дніпропетровської області та начальника Ворошиловградського міського відділу НКВС.

Згодом його було переведено до підрозділів зовніш­ньої розвідки, де до серпня 1938 року він був начальни­ком 5-го відділу Першого управління НКВС Української РСР.

27 серпня 1938 року М. Л. Тимошенко був заарешто­ваний, 29 жовтня 1939 року звільнений, до квітня 1940 року перебував на пенсії.

Повернувшись на службу до органів держбезпеки, М. Л. Тимошенко продовжив роботу викладачем Київської школи вдосконалення керівного складу НКВС. У липні 1941 року його призначають начальни­ком відділу Першого управління НКВС Української РСР, цю посаду він обіймає до липня 1943 року. У подальшому, до лютого 1945 року М. Л. Тимошенко працює начальником оперативного відділу НКВС/ НКДБ Української РСР. До звільнення у березні 1947 року його служба проходить на посадах началь­ника оперативного відділу Управління у справах вій­ськовополонених і інтернованих МВС Української РСР (лютий 1945 року — січень 1946 року) та заступника начальника зазначеного Управління по оперативній роботі. У серпні 1947 року, після задоволення клопо­тання про відновлення на службі, його призначено заступником начальника Київської офіцерської школи МВС Української РСР із заочної форми навчання, звід­ки у липні 1950 року звільнився за станом здоров'я. У 1949 році він заочно закінчив історичний факультет Київського державного університету ім. Т. Г. Шев­ченка.

За період служби в органах держбезпеки М. Л. Тимошенка було нагороджено орденами Червоної Зірки (1943 рік), Вітчизняної війни 2-го ступеня (1944 рік), Леніна (1945 рік), Червоного Прапора (1945 рік), меда­лями «Партизану Вітчизняної війни» 2-го ступеня (1943 рік), «За оборону Сталінграда» (1943 рік), «За перемогу над Німеччиною у Великій Вітчизняній війні 1941 — 1945 років» (1945 рік) та іншими.