Український композитор

Народився 1 грудня 1913 р. в с. Пелехівщина на Пол­тавщині. Музичні здібності виявилися у хлопчика до­сить рано, бо вдома часто звучала музика, лунали пісні. Батьки композитора заохочували своїх дітей також до гри на музичних інструментах.

Після закінчення школи Г. Майборода навчався в Індустрі­альному технікумі у м. Кременчук. Любов до співу привела юнака до самодіяльного хору, активізувала інтерес до поглибле­ного вивчення музики. Саме тоді, у першій половині 30-х років, з'явилися перші вокальні композиції Г. Майбороди.

У 1935 р. Г. Майборода вступив до Київського музичного училища, а через рік став студентом Київської консерваторії по класу композиції професора Л. Ревуцького. Роки навчання • в музичному вузі були справжньою школою оволодіння профе­сійним музичним мистецтвом. Поряд із виконанням суто на­вчальних завдань писав композиції, що увійшли до репертуару виконавських колективів. Це, передусім, симфонічна поема «Лілея» за поезією Т. Шевченка.

У воєнні 1941—1945 рр. служив у лавах Радянської армії. На­вчання у консерваторії продовжив одразу ж після демобілізації. У 1949 р. композитор заявив про себе талановитою «Гуцульською рапсодією» для симфонічного оркестру. Твір, побудований на кар­патському фольклорі, викликав інтерес серед слухачів.

50—60-ті роки принесли композиторові значні успіхи. Г. Май­борода написав ще цілу низку творів, які стали вагомим вне­ском в українську музичну культуру, коли формувалися різні типи опери і солоспіву, оновлювалася їх тематика, виразові засоби. Опера «Милана», зокрема, привнесла в українську про­фесійну музику багатство карпатського фольклору, сприяла формуванню нового типу лірики в романсах та оперній мело­диці, цікавим пошукам у галузі оркестрового письма.

Поряд з плідною композиторською діяльністю Г. Майборода викладав у Київській консерваторії (1952—1958), а також пра­цював у керівних органах Спілки композиторів СРСР і Спілки композиторів України (її голова — у 1967—1968 рр.), виступав із музично-критичними статтями у пресі. За творчі досягнення удостоєний звання народного артиста СРСР (з 1960), лауреат Державної премії України ім. Т. Шевченка (1963).

Твори: опери «Милана» (1957), «Арсенал» (1960), «Тарас Шевченко» (1964), «Ярослав Мудрий» (1973); 5 симфоній (1950— 1986), сюїта «Король Лір» (1959), «Радісна увертюра» (1985); концерти — для голосу з оркестром (1969), для скрипки з ор­кестром (1977), симфонічні варіації для віолончелі з оркестром (1987), хори, романси, обробки народних пісень.

Помер у 1992 р. в Києві.