Український письменник, публіцист

Ш ародився 2 грудня 1906 р. в с. Рогинці Вінницької області в родині робітника. В 1926—1930 рр. навчався в Харківському інституті народної освіти. Працював у редакціях періодичних видань та видавництвах.

Друкуватися почав у 1926 р. Належав до літературних органі­зацій «Молодняк» та ВУСПП. Першу збірку віршів і поем «Ві­трила піднято» опублікував 1930 р.

Брав участь у пропагандистських заходах — виїжджав з групою письменників на «вугільний прорив» у Донбас, де зібрав матеріал для поеми «Вугільні барикади» (1931) та однойменної збірки віршів. Як журналіст відвідав будівництво Харківського тракторного заводу, Дніпрогесу.

Автор поетичних збірок, віршів, нарисів, оповідань, повісті «Подробиці листом...» (1956), романів «Кавалер ордена Слави» (1955), «Незакінчений роман» (1962), «Зачарований на Схід» (1971).

У 30-х роках опублікував кілька збірок оповідань і нарисів про робітничу та селянську молодь: «Юні мандрівники, або Подорож на Дніпрельстан» (1930), «На цегельні» (1931), «Про муж­ніх і дружніх» (1956).

Відображенню героїки Великої Вітчизняної війни присвячено роман-дилогію «Син лейтенанта» (1950) та «Кавалер ордена Сла­ви» (1955).

Особливе місце у творчому доробку посідають історико-біо­графічні романи про М. Пржевальського («Великий слідопит», 'і957), Я. Галана («Зачарований на Схід», 1971), М. Трублаїні («Добропроходець», 1977).

Я. Гримайло — автор творів для дітей (повість «Дивний кри­голам», 1935; збірка віршів «Трудолюби», 1963).

Помер 10 квітня 1984 р. в Харкові.