Український і російський письменник

Народився 2 лютого 1812 р. на хуторі Убіжище (нині с. Мар'янівка Полтавської області) в родині дрібного поміщика. У 1831 р. закінчив Ніжинську гімназію вищих наук, де вчився з М. Гоголем, В. Забілою. Цікавився творчістю І. Котляревського, О. Грибоєдова, О. Пушкіна, Дж. Байрона та ін. Початок літера­турної діяльності припадає на роки навчання в гімназії, де він пише свої перші ліричні вірші («Степной курган», «Рогдаев пир» та ін.); розпочав переклад поеми О. Пушкіна «Полтава».

Після закінчення гімназії служив у 3-му Малоросійському козачому полку, а 1834 р. переїхав до Петербурга. Працював чиновником у Міністерстві народної освіти, з 1835 р. викладав російську словесність у Дворянському полку, а з 1837 р. пов­ністю перейшов на педагогічну роботу. У Петербурзі Є. Гребінка спілкувався з видатними літераторами, співробітничав у літе­ратурній пресі, створив гурток, який об'єднав українську літе­ратурну й мистецьку інтелігенцію. Літературні вечори відві­дували В. Даль, І. Крилов. У 1836 р. познайомився з Т.Шев­ченком.

З 1831 р. друкувався у російських періодичних виданнях «Московский телеграф», «Отечественные записки» та ін. У1841 р. Є. Гребінка випустив перший український альманах «Ластів­ка», куди ввійшли твори Т. Шевченка, Г. Квітки-Основ'яненка, Л. Боровиковського, В. Забіли та його власні.

Українські твори написав, перебуваючи на Полтавщині. Славу йому принесли видані окремою збіркою «Малоросійські приказки» (1834). У них письменник виступає просвітителем- сатириком, найяскравішим реалістом-демократом дошевченківської доби. Виходячи з народних позицій, Є. Гребінка водно­час відображає протест передової інтелігенції проти неспра­ведливості соціального устрою, висміює кріпосне право, кри­тикує суддів, панів («Ведмежий суд», «Рибалка», «Віл» та ін.). І. Франко вказував, що Є. Гребінка «підніс байку на новий рі­вень, що мало велике значення для розвитку української літе­ратури в руслі реалізму й народності; посів як байкар перше місце в нашім письменстві».

Автор ліричних віршів і драматичної поеми «Богдан», він у класичній поетичній формі розкрив красу і багатство україн­ської мови, виразив свої патріотичні почуття. Окремі українські і російські пісні покладені на музику («Очи черные, очи страстные», «Песня» та ін.).

Прозові твори Є. Гребінки (понад 40) відзначаються єдністю реалістичних і романтичних мотивів. Роман «Чайковський» (1843) — найпомітніший твір письменника на історичну тема­тику — відображує дух і характер епохи.

Помер 15 грудня 1848 р. в Петербурзі. Похований у с. Мар'янівка. Обірвалося багато творчих задумів. Не вдалося видати всього написаного за дуже коротке, але плідне творче життя.

В історії нашої культури Є. Гребінка залишився як гуманіст- просвітитель і громадянин-демократ, письменник-реаліст і май­стер вишуканої художньої форми, предтеча Т. Шевченка.