Український козацький літописець

Рік народження невідомий. Освіту здобув у Києво-Могилянській колегії. З 1686 р. був козаком, обіймав по­сади гадяцького сотника, полкового осавула, обозного, судді. З 1730 р. — гадяцький полковник. Брав участь в Азовських походах 1695—1696 рр. та Північній війні 1700—1721 рр. 1723 р. їздив до Петербурга з Коломацькими чолобитними клопотати до Петра І про скасування Малоросійської колегії та відновлення виборів гетьмана, за що був ув'язнений у Петропавловській фортеці. 1725 р. після смерті Петра І повернувся в Україну. Брав участь у російсько-турецькій війні 1735—1739 рр. Відомий як автор мемуарно-історичного твору літописного характеру «Действия презельной и от начала поляков крвавшой небывалой брани Богдана Хмельницкого, гетмана Запорожского, с поляки... Року 1710». Літопис поширювався у списках, уперше його видано 1854 р. Оригінал не зберігся. У літописі на підставі різних джерел викладено історію козацтва з часів його виникнення і до 1709 р.

У вступі автор мав за мету показати «народ український як рівний серед усіх народів». Україну Г. Грабянка уявляв як цілісне географічне, етно-графічне поняття. Загальна історична частина літопису ґрунтується на великому джерельному матеріалі.

Головна увага приділена висвітленню подій народно-визвольної війни українського народу 1648—1654 рр. під керівництвом Богдана Хмельницького. Г. Грабянка висловив оригінальні для свого часу погляди на історію. На його думку, історичні знання мають слугувати освіті людини, а не бути духовно-моралізуючими настановами, як вважали історики середньовіччя. Виразник інтересів і поглядів козацької старшини, Г. Грабянка пози­тивно оцінював Б. Хмельницького, обґрунтовував ідеї козацько- старшинського автономізму, засуджував царських воєвод, які обмежували політичну автономію України. Літопис Г. Грабянки — визначна пам'ятка української історіографії, важливе істо-­ричне джерело, оригінальний зразок української літератури XVIII ст.

Помер від поранення під час російсько-турецької війни у 1738 р.