(літературні псевдоніми: Панько, Павло Граб та ін.)

Український поет, публіцист

Народився 11 вересня 1864 р. в с. Пушкарне (нині Грабовське Сумської області) в родині паламаря. Навчав­ся в Охтирській бурсі (1874—1879) та Харківській духовній семінарії (1879—1882). На формування світоглядних переконань молодого Грабовського великий вплив справили ідеї М. Чернишевського, глибоку любов і повагу до образу якого він зберіг на все життя.

Ще під час навчання в семінарії П. Грабовський брав безпо­середню участь у діяльності харківської групи «Чорного пере­ділу» — народницької організації дещо більш поміркованого, ніж народовольці, характеру. В грудні 1882 р. у П. Грабовсько­го було виявлено «бумаги противуправительственного содержания». Його було заарештовано й виключено з семінарії. До квітня 1885 р. перебував під гласним наглядом поліції у с. Пуш­карне. Починаючи з семінарії, П. Грабовський активно зай­мається самоосвітою, пробує сили в літературній творчості.

З 25 листопада 1885 р. П. Грабовський перебував на військо­вій службі у повітовому містечку Валки Харківської губернії. Невдовзі як покарання за виступ проти армійського началь­ства його переводять до Туркестанського військового округу. Саме на той час жандармерії вдалося розкрити його участь у розповсюдженні відозв народників; в Оренбурзі рядового Грабовського заарештовують, повертають до Харкова й ув'яз­нюють.

Під час перебування у в'язниці П. Грабовський написав низку поетичних творів, окремі з яких у зміненому і переробленому вигляді увійшли пізніше до першої збірки. На початку 1888 р. П. Грабовського в адміністративному порядку було вислано на проживання до Іркутської губернії.

У дорозі до місця заслання поет познайомився і зблизився з членом народовольської організації політкаторжанкою Н. Сигидою, яка справила велике враження на поета, проте бути ра­зом їм довелося недовго: Н. Сигиду відправили до жіночої в'яз­ниці на Кару, П. Грабовського — на поселення в Балаганський округ Іркутської губернії. Восени сталася так звана карійська трагедія: Сигиду було закатовано тюремною адміністрацією, її товаришки на знак протесту покінчили життя самогубством.

На засланні у 1889 р. П. Грабовський укладає збірку оригі­нальних і перекладних творів «Перші струни», проте київська цензура не допустила її до друку, окремі вірші з неї у перероб­леному вигляді пізніше було включено до збірки «Пролісок». Тоді ж у зв'язку з репресіями самодержавства проти політич­них засланців П. Грабовський і його товариші пишуть відомий протест «Русскому правительству». Ця акція стала причиною ще одного — третього — арешту. У серпні 1889 р. розпочалося слідство, що завершилося судом і переглядом судового рішення в сенаті у березні 1892 р. Весь цей час, а після винесення виро­ку аж до кінця листопада 1892 р. П. Грабовський перебував в іркутській губернській в'язниці.

У середині 1896 р. закінчився строк перебування поета на поселенні; у 1899 р. він переїхав з Якутська до Тобольська, по­вернутися в Україну йому так і не пощастило. За два роки до смерті одружився; у 1901 р. в сім'ї народився син Борис. Роки заслання вкрай підірвали його здоров'я.

Поетичний доробок П. Грабовського становлять кілька збірок оригінальних та перекладних поезій: «Пролісок» (Львів, 1894), «Твори Івана Сурика» (переклади І. Сурикова. — Львів, 1894), «З чужого поля» (переклади. — Львів, 1895), «З півночі» (Львів, 1896), «Доля» (переклади. — Львів, 1897), «Кобза» (Чернігів, 1898), поема «Хома Баглай» (переспів з Р. Берйса. — Чернігів, 1898). П. Грабовський підготував до друку збірку перекладів «Хвиля», що була опублікована лише у 1941 р., здійснив багато перекла­дів творів світової літератури. Він автор публіцистичних і літера­турно-критичних праць, статей: «Микола Гаврилович Чернишевський», «Лист до молоді української», «З далекої півночі» (всі 1894), «Слівце на слівце» (1895), «Слов'янам. Нові вірші Шев­ченка», «Московські переклади творів Шевченка». Перекла­дав твори української літератури на російську мову. Залишив чималий доробок в епістолярному жанрі — багато листувався з І. Франком, М. Павликом, О. Маковеєм, Б. Грінченком та ба­гатьма ін.

Помер 12 грудня 1902 р. у Тобольську, похований згідно з заповітом поряд з декабристами.