Федір Федорович Ушаков

Федір Федорович Ушаков
Born
1745-02-13
Died
1817-10-02
Батьки
Father: 
Федір Ігнатович Ушаков.
Mother: 
Параскева Нікітічна

Федір Федорович Ушаков народився 13 (24) лютого 1744 в селі Бурнаково Романівського повіту Ярославської губернії в сім'ї небагатого поміщика Ф. І. Ушакова. У шістнадцятирічному віці був зарахований у Морський шляхетський кадетський корпус. Після закінчення його в 1766 отримав чин мічмана і був направлений на Балтійський флот на корвет «Нарго»; на його борту здійснив у 1766-1767 плавання з Кронштадта до Архангельська і назад; в 1768 служив на лінійному кораблі «Три ієрарха» під командуванням одного з кращих капітанів флоту С. К. Грейга. У січні 1769, після початку російсько-турецької війни 1768-1774, направлений до Воронежа на старі Петровські верфі на Дону, де брав участь у відтворенні Донської (Азовської) флотилії; за свої зусилля по ремонту та добудови прамів (плавучих батарей) в липні 1769 отримав звання лейтенанта. У 1772 призначений капітаном невеликого палубного бота «Кур'єр»; разом з іншими кораблями Азовської флотилії прикривав гирло Дону від нападу турецької ескадри, а потім захищав берега Криму, зайнятого російськими військами. Восени 1773 отримав під керівництво військовий корабель «Модон»; брав участь в обороні Балаклави. Після закінчення війни отримав чин капітан-лейтенанта (серпень 1775). Відкликаний на Балтійський флот; служив на фрегаті «Білий орел». У 1776-1779 у складі ескадри Т. Г. Козлянінова здійснив плавання з Кронштадта в Середземне море; після прибуття в Ліворно (Італія) у вересні 1776 призначений командиром фрегата «Св. Павло». Деякий час очолював придворну флотилію, а потім перейшов у розпорядження Адміралтейств-колегії. У травні 1781 став капітаном 66-гарматного лінійного корабля «Віктор». Після проголошення Росією в лютому 1780 Декларації про збройний нейтралітет у війні Англії з Францією та Іспанією, охороняв у складі ескадри адмірала Я. Ф. Сухотіна на Середземному морі торгові судна нейтральних країн від нападів англійського флоту; присвоєно капітана 2 - го рангу. У 1783 посланий в Херсон, де створювався Чорноморський флот, як командир закладеного 66-гарматного корабля «Св. Павло»; вміло організував його будівництвом; в січні 1784 отримав чин капітана 1-го рангу. Здійснив активні заходи для боротьби з епідемією чуми в Херсоні, створивши ізольований табір для здорових матросів і зупинивши на кілька місяців будівельні роботи; нагороджений орденом Св. Володимира 4-го ступеня. Керував зведенням портових споруд у Севастополі. У травні 1787 отримав капітана бригадирського рангу. З початку Російсько-турецької війни 1787-1791 брав участь у невдалому поході Чорноморського флоту проти Варни (осінь 1787). У жовтні 1787 - січні 1788 командував Лиманською парусно-гребною флотилією. Очоливши авангард Чорноморського флоту, зіграв вирішальну роль у битві біля о. Фідонісі 3 (14) липня 1788, де застосував незвичайні тактичні прийоми і проявив велику особисту мужність; нагороджений орденами Св. Володимира 3-го ступеня і Св. Георгія 4-го ступеня. Різко засуджував командувача флотом М. І. Войновича за пасивність. У квітні 1789 присвоено звання контр-адмірал. Після відсторонення М. І. Войновича у березні 1790 взяв на себе за розпорядженням головнокомандувача Г. О. Потьомкіна фактичне керівництво Чорноморським флотом. У травні-червні 1790 зробив рейд вздовж східного берега Чорного моря від Синопа до Анапи; знищив близько двадцяти турецьких транспортних кораблів. 8 (19) липня завдав поразки турецької ескадрі в Керченській протоці, перешкодивши їй висадити десант на узбережжі Криму; нагороджений орденом Св. Володимира 2-го ступеня. 28-29 серпня (8-9 вересня) розгромив турецький флот між Хаджі-Беєм (суч. Одеса) і о.Тендра; удостоєний орденів Св. Володимира 1-го ступеня і Св. Георгія 2-го ступеня. 31 липня (11 серпня) 1 791 у м. Каліакрія (Північна Болгарія) здобув перемогу над турецьким флотом який мав подвійну перевагу, сміливим маневром відрізавши його від берега і позбавивши підтримки берегових батарей. Ця перемога, яка створила безпосередню загрозу Стамбулу з моря, змусила султана піти на укладення 29 грудня 1791 вигідного для Росії Ясського миру, що закріпив за нею усе північне узбережжя Чорного моря від Дністра до Кубані. Нагороджений орденом Св. Олександра Невського. Після закінчення війни активно займався облаштуванням Севастополя як головної бази Чорноморського флоту, підготовкою флотського командного складу і зміцненням дисципліни; проводив ескадрені і одиночні навчання кораблів. У вересні 1793 отримав звання віце-адмірала. Проявив консерватизм, виступивши в 1796 проти прогресивного нововведення - використання в російському флоті 74-гарматних військових кораблів із суцільною верхньою палубою.
Після утворення Другої антифранцузької коаліції (Росія, Туреччина, Англія, Австрія) за наказом Павла I привів у серпні 1798 Чорноморський флот у Стамбул, де до нього приєдналася турецька ескадра. Під його керівництвом союзний російсько-турецький флот звільнив від французів Іонічні острови (Церіго, Занте, Кафеллонія, Св. Мавра); за заняття о.Занте отримав Командорський хрест Св. Іоанна Єрусалимського. 20 лютого 1799 захопив фортецю Корфу, головний опорний пункт Франції на Адріатиці; проведений в повні адмірали. За його ініціативою на Іонічних островах було створено Вільна держава семи островів під тимчасовим протекторатом Росії і Туреччини. Влітку 1799 привів російсько-турецький флот до берегів Південної Італії, де з'єднався з Балтійською ескадрою контр-адмірала П. К. Карцова. Сприяв вигнання французів з Неаполітанського королівства та Папської області. У зв'язку з виходом Росії з Другої коаліції відвів кораблі до Севастополя (липень - жовтень 1800).
Вступивший в 1801 на російський престол Олександр I не жалував Ф. Ф. Ушакова; в травні 1802 він призначив його на другорядну посаду головнокомандувача Балтійського гребного флоту і начальником флотських екіпажів у Петербурзі. У січні 1807 Ф. Ф. Ушаков подав у відставку через хворобу. Оселився у своїй садибі в с.Олексіївка Темниківського повіту Тамбовської губернії. Під час Вітчизняної війни 1812 за станом здоров'я відмовився від пропозиції очолити губернське ополчення. Жив замкнуто; жертвував значні кошти на благодійні цілі. Помер 2 (14) жовтня 1817 в своєму маєтку. Похований у заснованому його дідом Сінаксарскому монастирі біля м.Темніков.
Ім'я Ф. Ф. Ушакова носять острів на півночі Карського моря, бухта в Анадирській затоці Берингова моря і мис на північному узбережжі Охотського моря. На честь його було названо броненосець берегової оборони «Адмірал Ушаков», спущений на воду в 1893 і загиблий 15 (28) травня 1905 в Цусимській битві. Під час Великої Вітчизняної війни радянський уряд заснував 3 березня 1944 медаль Ушакова і орден Ушакова 1-й і 2-го ступеня.
Ф. Ф. Ушаков вніс великий внесок у розвиток військового мистецтва. Він розробив нову тактику морських битв - застосування єдиних похідно-бойових порядків, зближення з противником на коротку дистанцію без перебудови похідного ладу в бойовій, нанесення зосередженого вогневого удару по флагманському кораблю, поєднання прицільного вогню і маневру, створення резерву (ескадра кайзер-прапора), переслідування противника до повного його розгрому. Надавав величезного значення формуванню у матросів і офіцерів бойових навичок; рішуче виступав проти муштри, прагнув впровадити на флоті суворовські методи навчання особового складу.