Народився Архип Іванович Куїнджі (справжнє прізвище - Шаповал) у бідній грецькій сім'ї шевця, на окраїні Маріуполя. Після смерті батька його забрав до себе на виховання дід і переписав внука на своє прізвище - Куїнджі, що означає «золотих справ майстер». З раннього дитинства доводилося майбутньому художнику заробляти на життя. А у вільний від роботи час він міг довго спостерігати за мінливою водною гладдю моря, за заходом сонця.
Любов до малювання виявилася у нього ще в дитинстві, Архип малював скрізь, де міг, - на стінах будинків, заборах, шматках паперу. Пристрасть до малювання привела молодого художника до Феодосії до І. К. Айвазовського. Пробувши декілька місяців у знаменитого художника, Куїнджі їде до Петербургу з мрією поступити в Академію мистецтв. Але не відразу йому вдалося стати учнем Академії: слабкою виявилася художня підготовка. Він двічі складав іспити і обидва рази безрезультатно. Але це не могло зупинити наполегливого і настирного хлопця.
У 1868 році на академічну виставку Архип Іванович представив картину «Татарська сакля», і одержав звання некласичного художника. Того ж року його прийняли вільним слухачем в Академію. Він занурився в атмосферу художнього життя. Усе відкривається перед уважним поглядом молодого художника. Архип Куїнджі починає шукати самостійні шляхи в мистецтві.
Почалася творча діяльність. Побувавши на острові Валаам, художник привіз свої унікальні етюди. Його мистецтво привернуло увагу відомих художників. І за гідні знання в живописі він одержав звання «вільного художника». Картину «На острові Валаам» купив для своєї галереї Третьяков і у Куїнджі з'явилася можливість поїхати за кордон.
Художник подорожує по Європі, відвідує музеї Німеччини, Франції, Бельгії, Англії, Швейцарії, Австрії. Після повернення до Петербурга, художник створює картини, котрі з великим успіхом експонувалися на всесвітніх виставках.
Багато митців намагалися розгадати секрет досягнення в картинах Куїнджі такої ілюзії світла, і такого загального тону, котрий, як магніт притягує до себе глядача, примушуючи милуватися надзвичайним талантом великого художника.
У 1875 році Куїнджі стає членом Товариства пересувних художніх виставок, згодом митець одержав звання художника першого ступеня. Прихильники його мистецтва простоювали годинами біля картин художника, милуючись змістом, виразністю та яскравістю фарб.
Дослідники називали А.І. Куїнджі «художником світла». Його яскраві, ефектні картини відтворюють відчуття відриву від землі, містичного польоту, як в прекрасних фантазіях М.В. Гоголя, що так любив таємничу красу українських ночей.
Куїнджі малює свій шедевр - картину «Місячна ніч на Дніпрі». Навіть той, хто не є знавцем живопису, мимоволі замилується цим прекрасним твором. Адже вміле відтворення місячного світла надзвичайно точно передає красу казкового нічного пейзажу. Від картини віє таємничістю, величчю. Це дійсно шедевр.
У порівнянні з десятиліттям активної участі на виставках, за решту тридцяти років Куїнджі зробив порівняно небагато. Після тривалого мистецького мовчання Образ Спасителя на картині Куїнджі, єдиній, написаній за євангельським сюжетом, зазвучав мов сповідь творчості митця.
Він часто надсилав грошову допомогу бідним, але завжди просив не говорити від кого вона. У 1909 році митець організував Товариство художників, що одержало його ім'я. Куїнджі передав товариству всі свої картини, гроші і землю, яка належала йому в Криму.
11 липня 1910 року великого майстра пензля не стало. Його поховали у Петербурзі на Смоленському кладовищі. А на його батьківщині у Маріуполі знаходиться галерея, яка носить ім'я великого Архипа Куїнджі.
Його творча спадщина складається з понад п'ятисот великих і малих полотен, багатьох малюнків. Своєю щирою і натхненною творчістю Архип Куїнджі прославив українське та російське мистецтво і вніс цінний внесок в їх скарбницю.