Левицький Орест Іванович

Український історик, археолог, правознавець, етнограф, архівіст, письменник

Народився 25 грудня 1848 р. у с. Маячка на Полтавщині в сім'ї священика. Навчався у Полтавському духовно­му училищі. 1874 р. закінчив юридичний факультет Київського університету. До наукової роботи прилучився ще у студентські роки. Написав передмову до українського перекладу Є. Гребінки «Іван Золотаренко». Дипломну роботу «Очерк внутренней истории Малороссии во второй половине XVII ст.» йому було зараховано як кандидатську дисертацію.

У 1874—1906 рр. працював секретарем Тимчасової комісії з розгляду стародавніх актів і водночас учителював у гімназії.

Близько 50 років життя О. Левицький присвятив Київській археографічній комісії. Його «Спроба дослідження про літопис Самовидця» (1878) слушно вважається одним із кращих ви­дань цієї комісії.

Наукова спадщина О. Левицького становить понад 200 праць, написаних виключно на архівних матеріалах. Найґрунтовніші з них такі: «Внутреннее состояние западнорусской церкви в польско-литовском государстве в конце XVI столетия и уния» (1884), «Богдан Хмельницкий. Исторические деятели Юго-Западной России в биографиях и портретах» (1885), «Об актових книгах, относящихся к истории Юго-Западного края и Малороссии» (1900), «О положений крестьян Юго-Западного края во второй четверта XIX ст.» (1906).

Низку наукових праць, присвячених питанню унії, О. Левицький опублікував 1883 р. окремим виданням «Акти о церковно-религиозных отношениях Юго-Западной России» («Архив Юго-Западной России», ч. 1, т. VI).

Ще однією важливою темою, яку вчений розробляв упродовж ЗО років за матеріалами актових книг, було родинне право і відно­сини в Україні XVI—XVII ст. Опублікував на цю тему чимало статей і спеціальний том «Архива Юго-Западной России» (1909).

Учений брав активну участь у роботі багатьох наукових установ і товариств: Історичного товариства Нестора Літописця, Наукового товариства ім. Т. Шевченка, Полтавської архівної комісії, Російського географічного товариства, Московського археографічного товариства, Київського товариства охорони пам'яток тощо. Виконував обов'язки заступника президента АН УРСР з 1919 по 1921 р., президента ВУАН з 1922 р.

О. Левицький відомий також як письменник, перекладач, мово­знавець, автор історичних «Волинських оповідань» (1913). Спів­працював у журналах «Зоря» та «Літературно-науковий вісник».

Помер 9 травня 1922 р. у с. Дробів Черкаської області.