Український історик, археолог, правознавець, етнограф, архівіст, письменник
Народився 25 грудня 1848 р. у с. Маячка на Полтавщині в сім'ї священика. Навчався у Полтавському духовному училищі. 1874 р. закінчив юридичний факультет Київського університету. До наукової роботи прилучився ще у студентські роки. Написав передмову до українського перекладу Є. Гребінки «Іван Золотаренко». Дипломну роботу «Очерк внутренней истории Малороссии во второй половине XVII ст.» йому було зараховано як кандидатську дисертацію.
У 1874—1906 рр. працював секретарем Тимчасової комісії з розгляду стародавніх актів і водночас учителював у гімназії.
Близько 50 років життя О. Левицький присвятив Київській археографічній комісії. Його «Спроба дослідження про літопис Самовидця» (1878) слушно вважається одним із кращих видань цієї комісії.
Наукова спадщина О. Левицького становить понад 200 праць, написаних виключно на архівних матеріалах. Найґрунтовніші з них такі: «Внутреннее состояние западнорусской церкви в польско-литовском государстве в конце XVI столетия и уния» (1884), «Богдан Хмельницкий. Исторические деятели Юго-Западной России в биографиях и портретах» (1885), «Об актових книгах, относящихся к истории Юго-Западного края и Малороссии» (1900), «О положений крестьян Юго-Западного края во второй четверта XIX ст.» (1906).
Низку наукових праць, присвячених питанню унії, О. Левицький опублікував 1883 р. окремим виданням «Акти о церковно-религиозных отношениях Юго-Западной России» («Архив Юго-Западной России», ч. 1, т. VI).
Ще однією важливою темою, яку вчений розробляв упродовж ЗО років за матеріалами актових книг, було родинне право і відносини в Україні XVI—XVII ст. Опублікував на цю тему чимало статей і спеціальний том «Архива Юго-Западной России» (1909).
Учений брав активну участь у роботі багатьох наукових установ і товариств: Історичного товариства Нестора Літописця, Наукового товариства ім. Т. Шевченка, Полтавської архівної комісії, Російського географічного товариства, Московського археографічного товариства, Київського товариства охорони пам'яток тощо. Виконував обов'язки заступника президента АН УРСР з 1919 по 1921 р., президента ВУАН з 1922 р.
О. Левицький відомий також як письменник, перекладач, мовознавець, автор історичних «Волинських оповідань» (1913). Співпрацював у журналах «Зоря» та «Літературно-науковий вісник».
Помер 9 травня 1922 р. у с. Дробів Черкаської області.
