Українська актриса і театральна діячка, одна з основоположників українського професійного театру

Народилася 4 серпня 1854 р. в с. Заньки Чернігівської області. Освіту здобула у приватному пансіоні в Чер­нігові, де її вчителем був М. Вербицький. Брала уроки співу в Гельсінгфорському відділенні Петербурзької консерваторії. Перші ролі зіграла на аматорській сцені в Чернігові, Ніжині та Бендерах.

У 1882 р. в Єлисаветграді М. Кропивницьким був заснований професійний театр. Серед акторів, які прийшли з аматорських гуртків і за короткий час стали видатними майстрами сцени, була і М. Заньковецька. 27 жовтня того ж року дебютувала на великій сцені в ролі Наталки («Наталка Полтавка» І. Котлярев­ського, муз. М. Лисенка)

Актриса виступала у трупах М. Кропивницького, М. Старицького, І. Карпенка-Карого, А. Суслова, Ф. Волика, в Руському народному театрі у Львові (1905—1906), у Київському театрі М. Садовського (1906—1909). У 1909—1915 рр. керувала аматор­ськими гуртками в Ніжині та Кролевці, гастролювала в ан­трепризах Л. Сабініна, Д. Гайдамаки, Ф. Свєтлова, П. Прохоровича. Була членом Товариства українських артистів за участю М. Заньковецької та П. Саксаганського під орудою І. Мар'яненка (1915—1916), Товариства українських артистів за учас­тю М. Заньковецької та П. Саксаганського (1916—1917). У складі українських труп гастролювала в Петербурзі, Москві, Грузії, Азербайджані.

Разом з іншими корифеями української сцени М. Занько­вецька боролася за самобутній розвиток національного театру. У 1897 р. на І Всеросійському з'їзді сценічних діячів у Москві вона висунула вимогу ліквідувати принизливі обмеження, які були накладені на український театр царатом.

Очолювала Народний театр у м. Ніжині. Разом із П. Саксаганським організувала Народний театр у Києві, на базі якого 1922 р. було створено Театр ім. М. Зань-ковецької (нині Львів­ський український драматичний театр ім. М. Заньковецької). Пер­шою в Україні її було удостоєно звання народної артистки (1923).

М. Заньковецька була актрисою широкого творчого діапа­зону. Вона натхненно розкривала на сцені тему жіночої долі. Творчість великої актриси справила значний вплив на розвиток української драматургії, адже найкращі п'єси українських дра­матургів 80—90-х років XIX ст. були написані для неї.

За 40 років роботи в театрі створила багато жіночих образів, сповнених глибокого драматизму та іскрометної комедійності. Серед найкращих ролей М. Заньковецької — Уляна («Сватання на Гончарівці» Г. Квітки-Основ'яненка), Галя («Назар Стодоля» Т. Шевченка), Олена, Зінька («Глитай, або ж Павук», «Дві сім'ї» М. Кропивницького), Харитина, Софія («Наймичка», «Безталан­на» І. Карпенка-Карого), Аза, Катря, Цвіркунка («Циганка Аза», «Не судилось», «Чорноморці» М. Старицького), Аксюта («Ліс» О. Островського), Йо («Загибель «Надії» Г. Гейєрманса).

Залишила свій слід М. Заньковецька і в кіно — знялася в ролях Наталки («Наталка Полтавка», 1910), матері («Остап Бан­дура», 1923).

Померла 4 жовтня 1934 р. у Києві.