Громадський та літературний діяч

Народився 1850 р. в с. Маріампіль (нині Маринопіль Галицького району Івано-Франківської області). Піс­ля переїзду сім'ї до Станіслава вступив до гімназії. На цей час припадає початок його активної просвітницької та культурно-громадської діяльності. Він переклав для українського театру поль­ську комедію «Радники пана радника», брав участь у виданні віршів Ю. Федьковича, писав статті до «Діла», «Батьківщини», історичні та етнографічні нариси й етюди.

Л. Заклинський був активним членом станіславської Грома­ди, а згодом — її головою, упродовж тривалого часу поєдную­чи цю посаду з обов'язками секретаря. Ядро Громади постійно вело пропагандистсько-агітаційну роботу, поширювало серед населення популярні видання «Просвіти». У 1870—1877 рр. Гро­мада постійно листувалася з такими самими угрупованнями в Бережанах, Самборі, Тернополі.

Після закінчення гімназії у 1871 р. Л. Заклинський був зарахо­ваний рядовим піхотного полку у м. Шегедин (Угорщина). Завдя­ки доброму знанню німецької мови став писарем у канцелярії, викладав у школі підофіцерів. В армії розповсюджував українські книжки, організував при полку бібліотеку для жовнірів.

Демобілізувавшись 1874 р., А. Заклинський вступив до Львів­ського університету, де студіював класичну філологію й пори­нув у вир громадського та культурницького життя. У 1877 р. за цю діяльність його було заарештовано, однак за браком до­казів після тримісячного ув'язнення звільнено.

Л. Заклинський проводив активну просвітницьку роботу серед селян. Через це йому неодноразово відмовляли у посаді гімназіального вчителя. Тільки 1888 р. крайова шкільна рада знайшла місце в польській класичній гімназії у м. Ясло. Після року вчителювання він переїхав до Кракова, готувався до вчи­тельського іспиту при універси-теті, однак через хворобу по­вернувся до Станіслава.

Помер 9 квітня 1890 р.