Український поет-романтик

Народився у 1808 р. на хуторі Кукуріківщина (нині с. Забілівщина Борзнянського району Чернігівської об­ласті) в родині поміщика. У 1822—1824 рр. навчався у Ніжинській гімназії вищих наук водночас з М. Гоголем. Однак через скрутне матеріальне становище навчання не завершив і 1825 р. вступив на військову службу. Вийшовши на початку 30-х років у відставку, оселився у батьковому маєтку, працював завіду­вачем поштової станції в Борзні.

Писати вірші почав, ще навчаючись у гімназії. Людина та­лановита, з веселою і відкритою вдачею, мав чимало друзів серед інтелігенції та селян. 1831 р. познайомився з М. Глинкою, який написав музику на його вірші «Гуде вітер» та «Не щебечи, соловейку».

Мав дружні стосунки з Т. Шевченком, який написав його портрет і писав йому із заслання. В. Забіла брав участь у перепохованні тіла поета, супроводжував його труну від Борзни до Канева, керував роботами щодо благоустрою могили.

Творчий шлях В. Забіли пов'язаний із Чернігівщиною. Тут були написані всі його твори. Складаючи вірші, поет не турбу­вався про їх публікацію. Вперше його поезії були надруковані лише 1841 р. в альманасі Є. Гребінки «Ластівка» («Голуб», «Піс­ня», «Повіяли вітри буйні»). І все-таки його твори стали відо­мими. Багато з них поширювались усно, в рукописах, ставали народними піснями. За свідченнями сучасників, музику до де­яких віршів писав сам В. Забіла.

На початку 40-х років за підтримки В. Тарновського вийшла збірка поезій В. Забіли, проте з невідомих причин до читача не дійшла. Після смерті поета його вірші друкувались в «Основе» (1861—1862), «Киевской старине» (1888), «Заре» (1891—1894) та інших виданнях. У 1906 р. збірку віршів В. Забіли «Співи крізь сльози» видав у «Літературно-науковому віснику» І. Франко, який назвав його найбільш здібним і талановитим поетом серед попередників Т. Шевченка.

Творчість В. Забіли позначена рисами романтизму, головні її теми — самотність, сум, нещасливе кохання. У деяких його віршах («Сирота», «Багатий і бідний», «Будяк», «Зовсім світ перевернувся» та ін.) звучать соціальні мотиви. Дослідники творчості поета пояснюють песимізм частини його творів зіткненням гуманістичних ідеалів автора з реальною дійсністю.

Помер у листопаді 1869 р. у Борзні.