Український актор і режисер
Народився 8 січня 1888 р. в с. Федварі (нині с. Підлісне Кіровоградської області). Сценічну діяльність почав у 1904 р. в аматорському гуртку в Єлизаветграді. З 1907 р. — на професійній сцені у складі трупи С. Максимовича. Грав у Львівському театрі товариства «Руська бесіда» (1913—1914), Київському молодому театрі (1914—1917). У 1919 р. очолив Новий театр у Вінниці, на основі якого в 1920 р. було створено театр ім. І. Франка. З 1923 р. працював у Харкові, з 1926 р. — в Українському драматичному театрі ім. І. Франка, який очолював до 1961 р. (з 1954 р. — разом із М. Крушельницьким). У 1940 р. Г. Юрі було присвоєно звання народного артиста СРСР. У 1949 та 1951 рр. — лауреат Державної премії СРСР.
Талант Г. Юри найяскравіше виявився в характерних комедійних ролях. Зіграв ролі Мартина Борулі, Стьопочки Крамарюка, Терешка Сурми, Бонавентури («Мартин Боруля», «Житейське море», «Суєта», «Сто тисяч» І. Карпенка-Карого), Копистки («97» М. Куліша), Луки («На дні» М. Горького), Швейка («Пригоди бравого вояки Швейка» за Я. Гашеком).
Г. Юра здійснив постановку спектаклів «Іван Гус», «Гайдамаки» за Т. Шевченком (1921), «97» М. Куліша (1924), «Дон Карлос» Шиллера (1936), «Безталанна» І. Карпенка-Карого (1937), «Украдене щастя» І. Франка (1940, 1956), «Ой не ходи, Грицю...» (1938), «Маруся Богуславка» М. Старицького (1941), «Макар Діброва» (1948), «Калиновий гай» (1950) О. Корнійчука, «Дума про Британку» Ю. Яновського (1957), «Свіччине весілля» І. Кочерги (1960) та ін.
Г. Юра показав себе і як талановитий кіноактор. Знявся у фільмах «Прометей» (1936), «Кармелюк» (1939), «Тарас Шевченко» (1951) та ін.
З 1938 по 1961 р. — викладач Київського інституту театрального мистецтва ім. І. Карпенка-Карого; з 1946 р. — професор. Свій сценічний досвід і традиції української режисури передавав студентам. Автор книжок «20 років» (1940), «Режисер у театрі» (1962), «Життя і сцена» (1965), статті «Молодий театр» (1991).
Помер 18 січня 1966 р. в Києві.
