Юлія Володимирівна Григян (пізніше змінила своє прізвище на прізвище матері - Телегіна) народилася 27 листопада 1960 року в Дніпропетровську. У 1977 році закінчила школу. У 1979 році вступила на економічний факультет Дніпропетровського державного університету. У тому ж році вийшла заміж за Олександра Тимошенка, в 1980 році у подружжя народилася донька Євгенія. У 1984 році Тимошенко закінчила університет з червоним дипломом і потрапила за розподілом на Дніпропетровський машинобудівний завод ім. В. І. Леніна, де працювала інженером-економістом.
   Юлія і Олександр Тимошенко у 1988 році відкрили пункт відеопрокату. З 1989 по 1991 рік Тимошенко була комерційним директором молодіжного центру "Термінал". В1990 році Тимошенко зайнялася торгівлею нафтопродуктами через Російську товарно-сировинну біржу. У травні 1991 року вона стала комерційним директором радянсько-кіпрської спільного підприємства "Корпорація Український бензин", пізніше - генеральним директором. У 1995 році Тимошенко очолила ЗАТ "Промислово-фінансова корпорація" Єдині енергетичні системи України "" (ЄЕСУ).
    Тимошенко в грудні 1996р була обрана народним депутатом Верховної Ради. У середині 1997 року Тимошенко стала членом Всеукраїнського об'єднання "Громада", пізніше - першим заступником голови об'єднання.Від  Всеукраїнського об'єднання "Громада" у березні 1998 Тимошенко була обрана у Верховну Раду України, очолила бюджетний комітет. У січні 1999 року Тимошенко подала заяву про вихід з "Громади" і очолила нову партію "Батьківщина" та однойменну фракцію в парламенті.
    В грудні 1999 року Тимошенко стала віце-прем'єром у кабінеті міністрів України Віктора Ющенка, відповідала за паливно-енергетичний комплекс. Генпрокуратури Україні та Росії у 2000 році пред'явили ряд претензій до компанії ЄЕСУ і Тимошенко особисто. Через звинувачення Тимошенко була відправлена у відставку в січні 2001 року.
    9 лютого 2001 Тимошенко брала участь у засіданні опозиційного Форуму національного порятунку. 13 лютого вона була арештована, а 27 березня 2001 звільнена з СІЗО. Тимошенко зажадала відставки Леоніда Кучми і не виключила, що буде боротися за посаду президента. Влітку 2001 року був утворений передвиборний Блок Юлії Тимошенко (БЮТ). 31 березня 2002 БЮТ отримав на виборах до Верховної Ради 7,26 відсотка голосів виборців і 22 депутатських мандата. Восени 2002 року Тимошенко брала участь в організації акцій протесту проти Кучми.
    У липні 2004 року Тимошенко підтримала Ющенка як єдиного кандидата від коаліції на президентських виборах.Вона стала одним з керівників "помаранчевої революції" в листопаді та грудні 2004 року, котрі домоглися переголосування і перемоги Ющенка. У січні 2005 року Тимошенко стала прем'єр-міністром України. У вересні 2005 року стався розкол "помаранчевої коаліції", президент Ющенко підписав указ про відставку уряду Тимошенко.
Блок Юлії Тимошенко самостійно брав участь у парламентських виборах, що пройшли 26 березня 2006 року, набрав 22,29 відсотка голосів виборців і посів друге місце. БЮТ, "Наша Україна" і Соціалістична партія вирішили створити в новому парламенті правлячу коаліцію. Після результатів виборів Тимошенко заявила, що вважає обгрунтованим для себе претендувати на пост прем'єр-міністра від демократичної коаліції, проте "помаранчева" коаліція розпалася, тільки сформувавшись, і після підписання Універсалу національної єдності президентом і лідерами парламентських фракцій (Тимошенко підписувати документ відмовилася). У підсумку Ющенко запропонував парламенту затвердити на посаді прем'єр-міністра не Тимошенко, а Віктора Януковича, що і було зроблено.
    У січні 2007 року ЗМІ писали про те, що фракція Тимошенко обміняла свої голоси за подолання вето президента Ющенка, накладене ним на закон "Про кабінет міністрів України", на підтримку з боку коаліції "Закону про опозицію" в першому читанні і надання імперативного мандата депутатів місцевих рад. Однак представники антикризової коаліції заявили, що не приймуть в цілому закон про опозицію в редакції Тимошенко. Тим не менш у ході кризи, що розгорнувся слідом за публікацією закону про КМУ (Ющенко звинуватив Януковича в порушенні Універсалу і оскаржив легітимність нового закону в Конституційному суді), Тимошенко вдалося домовитися з президентом про співпрацю БЮТ і "Нашої України" щодо законопроекту "Про імперативний мандат ".
    2 квітня 2007 Ющенко розпустив Верховну Раду України і призначив проведення дострокових парламентських виборів на 27 травня 2007 року. Терміни проведення позачергових виборів неодноразово переносилися і, в кінцевому підсумку, були призначені на 30 вересня 2007 року. 2 серпня 2007 офіційно почалася передвиборча кампанія. Список БЮТ, як і колись, очолила Тимошенко. За підсумками проведених 30 вересня 2007 року виборів, БЮТ посів друге місце і отримав можливість сформувати парламентську більшість у коаліції із зайнявшим третє місце блоком "Наша Україна - Народна самооборона". 29 листопада 2007 була офіційно створена демократична коаліція НУ-НС і БЮТ. Коаліція висунула кандидатуру Тимошенко на пост прем'єр-міністра України, і 18 грудня 2007 року глава БЮТ очолила уряд країни.
     У середині серпня 2008 року загострився конфлікт між президентом Ющенком і Тимошенко. 3 вересня БЮТ, Партія регіонів, комуністи і Блок Литвина проголосували за ряд законопроектів, що обмежували повноваження президента, що дало Ющенку привід звинуватити Тимошенко в організації перевороту і спробі встановити "диктатуру прем'єра". Наслідком нового витка боротьби за владу на Україні став розвал "помаранчевої коаліції": першою її покинула партія "Наша Україна", розцінила результати голосування в парламенті як зраду з боку БЮТ. Спроби зберегти коаліцію виявилися безрезультатними: 16 вересня 2008 року про припинення діяльності "помаранчевої коаліції" було оголошено офіційно. 8 жовтня 2008 президент Ющенко підписав указ про дострокове припинення повноважень парламенту і призначення позачергових виборів депутатів Верховної Ради України, однак пізніше він продовжив терміни повноважень депутатів Ради, перенісши своїми указами дату дострокових виборів з 7 на 14 грудня, а пізніше - на 2009 рік. 31 жовтня 2009 Тимошенко офіційно стала кандидатом у президенти.
    17 січня 2010 на Україну пройшов перший тур президентських виборів. Перемогу на них отримав Янукович з 35 відсотками голосів виборців, Тимошенко зайняла друге місце з 25 відсотками. За підсумками другого туру голосування, що пройшла 7 лютого 2010 року, Янукович набрав 48,95 відсотка голосів виборців, Тимошенко - 45,47 відсотка.
     У березні 2010 року правляча коаліція у складі блоку Юлії Тимошенко, НУНС і блоку Литвина розпалася. У тому ж місяці Верховна Рада більшістю голосів проголосувала за ініційовану Партії регіонів відставку Тимошенко з поста прем'єр-міністра України. 11 березня 2010, після формування нової коаліції у Верховній Раді, новим прем'єр-міністром України був затверджений Микола Азаров.