«...Володимир Олексійович Бец увійшов в історію медицини як засновник вченая про цитоархітектоніку кори головного мозку людини та тварин, завдяки блискучим макро- та мікро­скопічним дослідженням тонкої будови мозкової тканини. Вже в 70-ті роки XIX століття Бец абсолютно достовірно показав на великій кіль­кості препаратів мікроскопічних зрізів мозку, що коре - це неоднорідний комплекс нервових клітин, а її різні ділянки мають різний набір нейронів, і вже в той час він знайшов в цитоар-хітектонічних полів з характерним для них ма­люнком нервових клітин та їх відростків. Немає жодного в світі підручника з анатомії, гістології чи неврології, в якому не було б відзначено, що у 5-му шарі кори головного мозку людини міс­тяться гігантські пірамідні клітини, які отри­мали назву «клітин Беца» на честь видатного вченого», - писав завідувач кафедри анатомії людини Національного медичного університе­ту імені О. Богомольця І.І. Бобрик у вступі до книжки «Світова слава київського анатома про­фесора Беца».

Народився Володимир Бец в українській ро­дині 26 квітня 1834 року в селі Татарівщині, що неподалік міста Остра Чернігівської губернії. Батьки, вихідці із Полтавської губернії, придба­ла тут невеликий маєток, де серед чудової при­роди пройшли дитячі роки майбутнього вченого.

Початкову освіту Володимир здобув у народ­ній школі в селищі Петрівці. Після закінчен­ня школи продовжив навчання спочатку в Ні­жинській, а потім у 2-й Київській гімназії яку успішно закінчив 1853 року. Того ж рому В. Бец вступив на медичний факультет Київського університету, по закінченні якого в 1860 році йому присвоїли ступінь лікаря а відзнакою. Завдяки великим успіхам під час навчання я універси­теті здібного випускника відрадили ви кордон. У лабораторії видатного німецького фізіолога Карла Людвіга він досліджував кровообіг в печінці і, повернувшись до Київа, у 1869 р. захист в докторську дисертацію «Про механізм кровообігу в печінці»

Наприкінці 60-я - початку 70-х років ки­ївський учений дедалі більше захоплювався анатомією, 1868 р. Б.О. Бец став професо­ром кафедри анатомії Київського університету Св. Володимира і працював на цій посаді до 1690 Року. Він узявся за пильне вивчення складного розділу анатомії, її «білі плями» - будови нейтральної нервової системи. Учений розробив методи ущільнення мозку та забарвлення ,що дозволило детально вивчити рельєф півкуль і закономірності мікроскопічної будови кори головного мозку. Ці дослідження принесло професору В. Бецу світову славу. За свої препарати він отримав медаль на Всеросійській мануфактурній виставці в Петербурзі 1870 року. На з'їзді дослідників приро­ди та лікарів у Лейпцігу В. Бецу було запропоновано видати атлас його препара­тів за рахунок Дрезденської академії наук. Але вчений-патріот відмовився. Згодом він самотужки опанував фотосправу, створив у своїй квартирі друкарню і навчив­ся якісно друкувати книги. Було надруковано ЗО таблиць «Атласу головного мозку людини». На жаль, повністю атлас не вийшов у світ, оскільки автор не встиг скласти до нього текст через передчасну смерть.

На виставці досягнень науки і техніки у Відні комісія експертів, ознайомившись з препарата­ми В.О. Беца, констатувала, що ніхто до ньо­го не вивчав будову мозку так глибоко, як це зробив він. Унікальну колекцію препаратів оці­нили в 7000 австрійських гульденів, але Воло­димир Бец категорично відмовився продати її, залишивши у дар Київському університету. За­вдяки досягненням В. Беца київська анатомічна школа стала відомою в усьому світі.

Володимир Олексійович був також чудовим лікарем-клініцистом. Він багато років працю­вав консультантом з нервових хвороб при Ки­рилівській лікарні, а також головним лікарем у лікарні Південно-Західної залізниці. Профе­сор В. Бец першим став на захист гідності на­родів, довівши безглуздя расових теорій. Спра­ва в тому, що псевдонаука френологія, яка поширилася в Європі з кінця XVIII століття, стверджувала, що особливості людського моз­ку тісно пов'язані з формою і розміром черепа. А раса буцімто спричиняє відмінності в інтелекті й схильності до високої культури. Голови у росі­ян, німців, поляків - видовжені, а в українців і чехів трошки приплюснуті. А Володимир Бец довів: форма черепної коробки не впливає на ро­зумові здібності й таланти. У 1890 р. всесвітньо відомий вчений подав у відставку, пославшись на хворобу серця. Проте він не порвав зв'язків з колегами та молодими науковцями, організував приватне викладання курсу анатоми централь­ної нервової системи й читав його до самої смерті.

Володимира Олексійовича не стало 12 жовтня 1894 року. Про нього згадують, як про дотеп­ну, цікаву людину, чудового співрозмовника. Його могила знаходиться біля собору архистратига Михаїла у Видубицькому монастирі і опікуються нею працівники кафедри анатомії людини Національного медичного університету імені О. Богомольця.