Український економіст, один з теоретиків ідеї економічно самостійної України

Народився 24 січня 1903 р. в м. Миколаєві у родині службовця. 1922 р. закінчив екстерном економічний відділ Харківського інституту просвіти, був направлений на роботу у Вінницю. У 1923 р. почав працювати в Харкові у Го­ловкомі освіти, викладав в Інституті народної освіти, фінан­совому технікумі, став професором політекономії. Очолював кафедру механіко-машинобудівного інституту (1930—1933).

Саме в Харкові він упевнився, що слово панівної партії роз­ходиться з ділом. Чітке усвідомлення колоніальної політики Мос­кви щодо України спонукало його опублікувати свою унікаль­ну працю «До проблем української економіки» («Більшовик України», 1928). М. Волобуєв дійшов висновку, що у XVIII ст. українська економіка була розвиненіша, ніж російська. Довів, що й за радянської влади дискримінаційне становище україн­ської економіки збереглося. Основні капіталовкладення йшли на Урал та в інші райони Росії, значний відсоток бюджету Украї­ни — на потреби інших республік.

Водночас учений накреслив обґрунтований план виходу Украї­ни з колоніального становища. Заперечуючи теорію єдності економіки всього СРСР, він довів, що Україна — здавна істо­рично сформований народногосподарський організм, який має власні історичні і власні майбутні шляхи розвитку, тому по­трібно наділити українські економічні відомства правами керів­ництва всім господарством України, тут має затверджуватися бюджет, і союзний Держплан повинен виконувати лише за- гальнодирективні функції тощо.

М. Волобуєва звинуватили в тому, що він, власне, обґрунту­вав теорію про необхідність виходу України зі складу СРСР.

Публічне викриття вченим колоніальної політики Росії ЩОДО України викликало організовану зливу звинувачень у некому- ністичному мисленні та антирадянщині.

7 грудня 1933 р. М. Волобуєва було заарештовано за обвину* ваченням в участі в «українській контрреволюційній організації»

що прагнула до повалення Радянської влади збройним шляхом». 8 травня 1934 р. М. Волобуєва було засуджено до 5 років ви­правних таборів (вирок замінений на заслання до Казахстану). Після відбуття покарання жив у Краснодарському краї. У роки Великої Вітчизняної війни виконував спеціальні завдання ра­дянської розвідки. 1948 р. переїхав до Ростова-на-Дону, де пра­цював завідувачем кафедри у Ростовському фінансово-економічному інституті. У серпні 1957 р. був реабілітований, у 1961 р. пере­їхав до Донецька, де викладав у торговельному інституті. В ос­танні роки життя — на викладацькій роботі у Ростові-на-Дону.

Помер 20 червня 1972 р. у Ростові.