Український кобзар

Народився у 1803 р. в с. Калюжинці, нині Срібнянського району Чернігівської області, в сім'ї кріпа­ка. У 3-річному віці осліп. У 15 років пішов у науку до

коб­зарів.

У репертуарі О. Вересая було 9 дум («Федір безродний, без­дольний», «Втеча трьох братів з города Азова», «Сокіл і соко­ля» та ін.), які він виконував у манері імпровізованої декла­мації в супроводі кобзи, а також історичні, побутові, жартів­ливі та сатиричні пісні («Дворянка», «Хома та Ярема» та ін.). За виконання соціально загостреної пісні «Нема в світі прав­ди» його не раз заарештовувала поліція.

Широкій громадськості О. Вересай став відомим після його виступу 1873 р. в Києві на засіданні Південно-Західного відділу Російського географічного товариства, де було заслухано та­кож реферат М. Лисенка про музичні особливості українських дум і пісень, які виконував кобзар. У 1874 р. виступав на 3-му археологічному з'їзді в Києві, у 1875 р. брав участь у кількох концертах у Петербурзі.

Майстерність кобзаря привернула увагу багатьох учених, композиторів і художників. Думи й пісні від О. Вересая запису­вали М. Жемчужников, М. Лисенко, О. Русов, П. Чубинський та ін. Т. Шевченко подарував Вересаю «Кобзар» з дарчим на­писом.

Про нього писали С. Тобілевич, І. Франко, П. Тичина та ін. Образ О. Вересая відтворив у своїй поезії М. Рильський. Ху­дожники і скульптори створювали його портрети.

Помер у квітні 1890 р. в с. Сокиринці Срібнянського району на Чернігівщині.

1959 р. в Сокиринцях засновано кімнату-музей О. Вересая, 1978 р. йому встановлено пам'ятник.