Український живописець

Народився 19 жовтня 1854 р. у м. Ізюмі на Харківщині.

Початкову художню освіту здобув у майстерні хар­ківського художника Д. Безперчого. У 1875—1885 рр. навчався в Петербурзькій Академії мистецтв. Великий вплив на фор­мування молодого митця мали М. Клодт та В. Орловський. Ще на початку творчого шляху виявив великий інтерес до відтво­рення природи, побуту, історичного минулого України. Перші значні роботи художника — «Коробів хутір» (1882), «Ранок (Отара в степу)» (1884), «По Дінцю» (1885), створені під час навчання в Академії, засвідчили появу талановитого майстра з тонким відчуттям природи.

Після завершення навчання отримав право на зарубіжну по­їздку. Працював в Італії, Іспанії, Франції. Велике враження на художника справило спілкування з відомим пейзажистом І. По- хитоновим у Парижі, який мав помітний вплив на формування художнього стилю молодого митця, зокрема щодо техніки роботи на пленері. Картини мали успіх на виставках Паризького сало­ну. Він навіть отримав право виставляти роботи поза конкурсом.

Період 1888—1900 рр. вважають найбільш плідним у твор­чості майстра. Українська історія, особливо козацька тематика захоплюють його дедалі більше. Картини «Козачий пікет», «Козак Голота», «Козачий табір» і найвідоміша — «Козача левада» (1893) цікаві прагненням до гармонійного поєднання сюжетної основи та пейзажу. З великою майстерністю намальовано серії художніх листівок «Гребля Квітки-Основ'яненка», «Весна в Полтавщині», «Шлях Ромодан», «Церква в Ходорові», «Кобзар на ярмарці», надруковані в друкарні Гранберга в Стокгольмі. Усі вони є своє­рідним посібником з народознавства. Широковідомі два художні альбоми майстра — «Из украинской старины» (1900) та «Мотивы украинского орнамента» (1910), які він готував до друку ра­зом із М. Самокишем і Д. Яворницьким. Це сорок таблиць орна­ментів з історії та побуту — писанки, рушники, плащаниці, плахти. Ці альбоми справили значний вплив на розвиток художніх про­мислів. Відома фірма Кузнєцова навіть викупила право на вико­ристання орнаментів для оздоблення чайних сервізів.

У наступні десятиліття у творчості С. Васильківського про­стежується неабиякий інтерес до історичної та етнографічної тематики. Художник уводить до пейзажу побутові сцени, літе­ратурних та історичних персонажів: «Побачення» (1894), «Ко­зак у степу» (1900), «Ярмарок у Полтаві» (1902) та ін. У 1901— 1908 рр. працював над монументальними панно для інтер'єрів Полтавського земства — видатної пам'ятки українського мо­дерну, створеної В. Кричевським («Обрання полковником Мар­тина Пушкаря», «Козак Голота», «Чумацький Ромоданівський шлях»). За мотивами народних дум разом із М. Самокишем написав картину «Дума про трьох братів» (1910). Кілька поло­тен митець присвятив українським кобзарям.

Працюючи над історичними композиціями, художник бага­то часу присвятив вивченню національного одягу, зброї, на­родного мистецтва.

Плідно працював у жанрі портрета, широковідомі «Портрет матері» та «Портрет Т. Шевченка». Проте головним у творчо­му доробку художника упродовж усього життя залишався пей­заж. У своїх маленьких пейзажних шедеврах «Дніпрові плавні» (1896), «Ранок на Дніпрі» (1900), «Воронець цвіте» (1902) виявив себе справді неперевершеним майстром, здатним донести до глядача неповторну чарівність української природи.

В останні роки працював над створенням серії портретів гетьманів. Його думка була вирішальною під час розробки проек­ту пам'ятника Т. Шевченкові в Києві. Помер 7 жовтня 1917 ру Харкові.