Василь Стус народився 6 січня 1938 р. на Вінничині в с. Рахнівка Гайсинського району в сім’ї Семена Дем'яновича та Їлини Яківни Стусів. Був четвертою дитиною в родині. У 1940 р. родина переїздить до м. Сталіно (сучасний Донецьк), де батьки отримують роботу на одному з хімічних заводів.
Протягом 1944 — 1954 рр. В. Стус навчався в середній школі № 75 м. Сталіно.
У 1954 — 1959 рр. навчався в Сталінському педагогічному інституті за спеціальністю «Українська мова та література», після закінчення працював учителем у Таужнянській середній школі Гайворонського району Кіровоградської області.
У 1959 — 1961 рр. В. Стус служив у лавах радянської армії, потім у 1961 — 1963 рр. працював учителем української мови та літератури в середній школі № 23 м. Горлівки Донецької області, працював також підземним плитовим шахти «Октябрьская» у Донецьку, літературним редактором газети «Соціалістичний Донбас», у 1963р. стає аспірантом Інституту літератури АН УРСР ім.Т. Г. Шевченка зі спеціальності «Теорія літератури». Переїздить до Києва.
У 1964р. В. Стус віддає до видавництва «Молодь» першу збірку своїх віршів, що має назву «Круговерть»» (у 1965 р., одразу після виступу в кінотеатрі «Україна», набір збірки було «розсипано»). 4 вересня 1965р. поет виступив в київському кінотеатрі «Україна» з протестом проти серпневих арештів української інтелігенції, а 20 вересня 1965р. його відраховано з аспірантури за «систематичне порушення норм поведінки аспірантів та співробітників наукового закладу», тобто за виступ у кінотеатрі «Україна».
В. Стус працює в будівельний бригаді, а згодом кочегаром в Українському науково-дослідному інституті садівництва у Феофанії під Києвом. Одружується з Валентиною Попелюх. Наступного року працює спочатку молодшим, невдовзі — старшим науковим співробітником Центрального державного історичного архіву УРСР. Змушений звільнитися з «традиційним» формулюванням: звільнений за власним бажанням.
3 1966 р. і до арешту В. Стус працює старшим інженером відділу технічної інформації проектно-конструкторського бюро Міністерства промисловості будівельних матеріалів Києва, а потом — старшим інженером проектно-технологічного об' єднання.
У брюссельському видавництві «Зимові дерева» 1970 р. вийшла друком друга збірка поета — «Зимові дерева» (у 1968р. поет подав рукопис цієї книги до видавництва «Радянський пись-
менник», але, добре усвідомлюючи, що надії на видання немає, прийняв рішення про передачу й за кордон). Факт публікації книги за кордоном особливо обурював суддів на процесі над В. Стусом у 1972р. У 1970р В. Стус видав у самвидаві свою третю експеримен-
тальну книгу віршів — «Веселий цвинтар».
12 січня 1972р. — поета вперше заарештована. 7 вересня 1972р. відбувся суд, згідно з вироком якого Василя Стуса засуджено до п'яти років ув'язнення та трьох років заслання.
У 1972 р., пере6уваючи в камері попереднього ув'язнення Київського КДБ, поет створює свою четверту книгу — «Час творчості /Dichtenszeit», що складена з оригінальних віршів та перекладів віршів Гете. Оригінальні творі стали основою майбутньої книги всього життя Стуса — «Палімпсести».- Протягом 1972 — 1977 рр; поет відбував покарання в таборах Мордовії,
3 листопада 1975 по лютий 1976 рр. він перебував у спеціал1зованїй ленінградській лікарні з приводу операції на шлунку.
3 5 березня 1977 р. поет засланий у селище ім. Матросова Тенькінського району Магадан-ської області, працював «учнем проходчика гірської підземної ділянки» та машиністом скрепера на рудні ім. Матросова об' єднання «Севервостокзолото»
У 1978 р. митець прийнятий до РЕН-клубу; у 1979р він повертається до Києва, вступає до Української Гельсінської групи.'
3 жовтня цього ж року за поетом встановлено адміністративний нагляд.
У1971 — 1980 рр. В, Стус остаточно підготував до друку кілька варіантів збірки «Палімпсести» (у 1985р, Г. Бьолль за його книгу висував Стуса на здобуття Нобелівської премії, а вперше окремим виданням вона вийшла у видавництві «Сучасність» у 1986р.).
У 1979 — 1980 рр В. Стус працював формувальником II розряду ливарного цеху на заводі ім. Паризької комуни.
3 1 лютого 1980р. і до арешту вік працював у цеху № 5 українського промислового об' єднання «Укрвзуттєпром» фабрики взуття «Спорт» намажчиком затяжної кромки на конвеєрі
14 травня 1980 р. поет вдруге заарештований.
Наприкінці вересня 1980р. відбувся суд, на якому поета було засуджено до десятирічного ув'язнення та п'яти років заслання.
3 листопада 1980р. він відбував покарання в таборі особливого режиму ВС-389/36 с. Кучино Чусовського району Пермської області Навесні 1981р. В. Стус востаннє побачився з рідними.
1982 р. — рік перебування в камері-одиночці. Протягом 1980— 1985 рр. В. Стус написав останню збірку віршів «Птах душі».
Поет помер у ніч з 3 на 4 вересня 1985 р у карцері під час голодування, поховали його в безіменній могилі на табірному цвинтарі. Чотири роки потому, 19 листопада 1989 р., прах Василя Стуса Перевезений до Києва й перепохований на Байковому цвинтарі.
Перша в Україні збірка вибраних поезій В. Стуса. «Дорога болю» вийшла у 1990р., а 1991р. — за цю збірку Василеві Стусові присуджено Державну премію України ім. Т. Шєвченка (посмертно).
Василь Стус належав до опозиційно настроєної національно відомої молодої інтелігенції, яка відверто протиставила себе тоталітарному режимові. Йому випало жити в надзвичайно складний час. Час, коли людина: мала вибирати: мовчати попри всі утиски та приниження і зберегти своє життя чи зберегти в собі Людину, навіть ціною власної смерті. Василь Стус вибрав друге.