Поет, філолог, етнограф, діяч галицького відродження

Народився 2 вересня 1811 р. в сім'ї священика. У се­редині 30-х років разом із М. Шашкевичем та Я. Головацьким активно пропагував українську мову серед укра­їнського населення. Ще будучи вихованцями львівської духовної семінарії вони намагалися читати, дискутувати, а також писати українською мовою. Саме за це студенти-теологи прозвали їх «Руською трійцею». У 1834 р. І. Вагилевич, М. Шашкевич і Я. Го­ловацький, об'єднавши навколо себе 20 молодих людей — семінаристів та молодих священиків, — створили гурток із тією самою назвою. Члени гуртка встановили контакти з україно­філами І. Срезневським, М. Максимовичем, Й. Бодянським, із представником чеського національного руху К. Запою, що слу­жив у галицькій адміністрації, активно листувалися з такими досвідченими «будителями народу» й палкими слов'янофілами, як словаки Я. Колар і П. Шафарик, словенець Б. Копітар та чех К. Гавлічек.

У 1837 р. члени «Руської трійці» підготували до видання аль­манах поезій українською мовою під назвою «Русалка Дністро­вая» (опублікований у Будапешті). До нього увійшли народні пісні, думи, історичні документи та інші матеріали, оспівува­лась визвольна боротьба українського народу, його національні герої, обстоювалась необхідність возз'єднання всіх українсь­ких земель.

І. Вагилевич вмістив у збірник зібрані ним народні пісні з передмовою «К народним руським пісням» і близькі до фоль­клорних творів поеми «Мадей», «Жулин і Калина».

Вихід «Русалки Дністрової» був своєрідним викликом де­мократичної молоді проти реакційних порядків, протестом про­ти денаціоналізації й роз'єднання українських земель. Альма­нах став політичним маніфестом українського національного руху, тому влада вороже зустріла його випуск. Майже весь наклад було знищено, автори зазнали переслідувань.

У 1848 р. І. Вагилевич залишив сан священика й усупереч своїм попереднім переконанням приєднався до антиавстрійської політичної організації «Руський собор». Був редактором «Дневніка Руського», а згодом працював директором архіву м.Львова. Став писати польською мовою, однак продовжу­вав цікавитись народним побутом, збирав й систематизував західноукраїнські говірки з метою підготовки до друку спеці­ального словника. Переклав українською і польською мова­ми «Слово о полку Ігоревім» і написав науковий коментар до нього.

І. Вагилевич — автор історичних та археологічних розвідок, підручника для шкіл «Начальные правила малоруськой грама­тики» та інших філологічних праць.

Після революції 1848 р. в Австрії зазнав переслідувань з боку австрійських властей та уніатської церкви.

Помер 10 травня 1866 р.