Український і російський педагог, письменник, філософ і освітній діяч

Народився 26липня 1773 р. в м. Переяславі (нині Переяслав-Хмельницький Київської області) в родині поштмейстера. У 1789 р. закінчив Київську академію, у 1797 р. — Московський університет. Працював у Міністерстві юстиції, де створив проект тре­тейського совісного суду. І. Тимківському належать перші спро­би систематизації законів («Систематическое расположение законов российских», 1802).

Брав участь у заснуванні Харківського університету і з 1805 по 1811р. працював у ньому професором юриспруденції. Водно­час (1803—1811) був куратором Харківської шкільної округи, викладав цивільне та кримінальне право, закони й форму судовиробництва. В цей період написав працю з філософії права «О применении знаний к состоянию и целям государства» (1808), де розглянув закономірності розвитку суспільства і висловив думку, що форма державного правління народу не залежить від окремої людини чи групи людей, а визначається розвитком про­мисловості й освіти. У своїх поглядах учений спирається на ідеї французьких просвітників, зокрема теорії «природного права» і «суспільного договору». У Харкові вийшла праця «Опытный способ к философическому познанию российского языка» (1811).

У 1818 р. І. Тимківського обрано повіреним суддею м. Глухова. З 1825 по 1838 р. — директор Новгород-Сіверської гімназії. Виступав за демократизацію освіти й виховання. Справив вплив на формування педагогічного і наукового світогляду К. Ушинського, який закінчив Новгород-Сіверську гімназію.

Людина освічена, талановита й діяльна, І. Тимківський пише та публікує праці різного напряму: літературно-публіцистичні («Записки», 1852; «Судья и парадокси», 1855), спогади («Моє определение в службу, сказанное в частях. 1785—1799»), крає­знавчу та історичну роботу «Сборник материалов для исторической топографии Києва и его окрестностей».

Помер 27 лютого 1853 р. в с. Туранівка (нині Сумська область).