Гетьман Правобережної України

1663—1665 рр.

Роки життя достеменно невідомі. Походив з україн­ського шляхетського роду, що поєднав свою долю з козацтвом. Здобув гарну освіту. Військову службу розпочав 1648 р. козацьким писарем Переяславського полку. 1653 р. став переяславським полковником й одружився з донькою Богдана Хмельницького Оленою. Наступного року разом із генеральним суддею Самійлом Богдановичем був у складі українського по­сольства, що підписало у Москві Березневі статті, в яких ішлося, що гетьман Богдан Хмельницький з усією Україною добровільно визнає зверхність московського царя.

За гетьманування І. Виговського та Ю. Хмельницького П. Те­теря належав до тієї старшини, яка обстоювала незалежність України під протекторатом Речі Посполитої. Був одним з най­активніших помічників І. Виговського у проведенні його полі­тики. Він — учасник першого посольства до царя, яке повідо­мило, що І. Виговського обрано гетьманом. 1658 р. П. Тетеря від імені гетьмана вів переговори з польським послом Станіс­лавом Бенєвським про союз України з Польщею. У Межиріччі він підписав угоду щодо умов відносин двох держав, задокумен­тованих згодом у Гадячі. Талановита людина, він, однак, був схильний до кар'єризму. Дбаючи про користь із польської про­текції, під час переговорів проводив польську лінію, що чима­лою мірою спричинилося до занепаду ідеї Руського князівства, проте заслужив довіру поляків і з їх допомогою здобув геть­манську булаву.

У 1663 р., після зречення влади Ю. Хмельницьким, П. Тетеря скликав на раду в Чигирині правобережних старшин і козаків, які, хоча й неодностайно, обрали його гетьманом (прибічники Росії не схвалювали його кандидатуру). Одразу ж після виборів перейшов на бік Речі Посполитої. Збереглося кілька листів П. Те­тері до польського короля, в яких він просить вислати йому на допомогу коронні війська, щоб спільно з ними вигнати орду й приєднати до Польщі ще й Лівобережну Україну.

У роки свого гетьманування П. Тетері довелося вести бо­ротьбу з гетьманом Лівобережної України Я. Сомком, а пізні­ше і його наступником І. Брюховецьким, які намагалися об'єд­нати під своєю булавою обидва береги Дніпра під зверхністю Росії.

Довідавшись, що гетьманом став П. Тетеря, прибічник Поль­щі, запорожці пишуть йому листа, де визнають його владу і застерігають щодо запровадження в Україні шляхетських поряд­ків. Проте новий гетьман знехтував застереження, що призве­ло до масових повстань. П. Тетері вдалося придушити повстан­ня під проводом Поповича і Варениці. Однак у 1665 р. його війська було розбито під Брацлавом, внаслідок чого він зрікся гетьманства. Захопивши військовий скарб, гетьманські клейноди і державний архів з документами, які гарантували права й привілеї Україні, П. Тетеря виїхав до Польщі і перейшов у католицтво. На Наддніпрянській Україні він вже ніколи не з'яв­лявся. Не діставши підтримки польського уряду в особистих справах, перейшов на бік Туреччини, оселився в Молдові.

Помер наприкінці 1670 чи на початку 1671 рр.