Український економіст, історик, філософ і публіцист

Народився 5 лютого 1850 р. в с. Назірна поблизу Коломиї на Стані-славщині (нині Івано-Франківська область) У родині священика. Після закінчення гімназії у 1868 р. вступив на філософський факультет Львівського університету, де вивчав також історію. Отримавши диплом у 1872 р., працював у бі­бліотеці Віденського університету, а 1878 р. вступив на його юри­дичний факультет, який закінчив у 1883 р., склавши іспити на доктора юриспруденції. У Відні О. Терлецький став членом акаде­мічного товариства українських народників «Січ». У 1874 р. брав участь у роботі Археологічного з'їзду в Києві.

О. Терлецький виступав у журналах «Світ», «Житє і слово» та інших виданнях як прогресивний історик, критик, економіст. Разом із С. Подо-линським організував у Відні видавництво соціалістичної літератури українською мовою, за що в 1876— 1877 рр. був притягнений до суду.

У своїх працях О. Терлецький з демократичних позицій ви­світлював найзлободенніші проблеми Галичини, особливу увагу приділяючи аграрному питанню. Він критикував тих економіс­тів, які вбачали причину тяжкого становища селянства в його особистих вадах: пияцтві, лінощах тощо. У статті «Лихва на Бу­ковині» (1878) він писав, що саме економічні злидні спричиня­ють моральний і духовний занепад людини. На думку вченого, розв'язати аграрне питання можливо революційним шляхом. За існуючого ладу він пропонував створювати господарства, засновані на громадській власності на землю.

Світогляд О. Терлецького значною мірою позначений впли­вом марксизму. Він критикував капіталістичні відносини, пов'я­зуючи майбутнє суспільства із соціалізмом. Зокрема, у статті «Робітницька плата і рух робітницький в Австрії в послідніх часах» (1881) він робить висновок, що поліпшити своє станови­ще робітники можуть, лише покладаючись на самих себе, «на свою власну силу». У 1890 р. в Галичині разом з І. Франком за­снував Русько-українську радикальну партію, що об'єднала українських селян і ремісників.

О. Терлецький виступав за возз'єднання всіх українських земель, вважаючи, що це можливо лише за умови, коли всі про­гресивні сили діятимуть разом, коли боротьба широких народ­них мас стане організованою.

Останні два десятиліття свого життя О. Терлецький майже повністю присвятив вивченню історії суспільних відносин і суспільної свідомості галицьких українців у період кризи пан­щинного господарства — з кінця XVIII до середини XIX ст. («Галицько-руське письменство 1848—1865 рр.», 1903).

Помер 22 липня 1902 р. у Львові.