Український поет і перекладач

Народився 9 жовтня 1885 р. в с. Маянів Вінницької області в сім'ї псаломщика. Освіту здобував спочатку в Таврійській духовній бурсі та Кам'янець-Подільській духовній семінарії; закінчив економічний факультет Київського комер­ційного інституту. Працював у Вінниці економістом. У 1925 р. переїхав до Харкова, де працював у журналі «Червоний шлях» (з 1936 р. — «Літературний журнал»). Член Спілки письменників УРСР з 1936 р.

Перший вірш був надрукований в «Українській хаті». Пер­ша збірка «Ліричні поезії» вийшла 1922 р. Вона засвідчила: в літературу прийшов поет великої ліричної сили. Друга збірка «Вересень» побачила світ 1927 р. Тут було вміщено переважно пейзажну лірику із своєрідною філософією природи. Вона зазна­ла негативної критики у пресі. Авторові закидали, що його твори «поза добою». Поета вабила філософія людського життя в обра­зах природи, в належності природі.

Вершиною творчості В. Свідзінського стала збірка «Поезії» (1940), яка крім нових поезій містила і твори з попередніх кни­жок. З цієї збірки перед читачем постає людинолюб, життє­люб, який без підтекстів з лагідною простодушністю називає речі своїми іменами. Його поезії притаманна святість слова, громадянська гідність, естетичність переживання. Об'єктом зображення є не стільки окремі явища життя, скільки все жит­тя як цілість, як людська доля, як гуманістична проблема і за­гадка буття.

Крім поетичної спадщини В. Свідзінський залишив по собі чимало перекладів з літератур народів СРСР, з французької, іспанської та польської. Йому належать переклади «Слова о полку Ігоревім» (один з найкращих), комедій Арістофана, творів Овідія, Гесіода.

Загинув восени 1941 р. під час евакуації з Харкова. Доку­ментальних підтверджень про його смерть не збереглося.