Стрельський В'ячеслав Ілліч

Український учений, відомий фахівець з джерелознавства, історичної хронології, геральдики, сфрагістики, художник

Народився 28 вересня 1910 р. в Курську в родині жур­наліста, краєзнавця і громадського діяча. У 1927 р. організував Курське губернське бюро юних крає­знавців і очолював його до 1930 р. Вчителював у сільській школі. У 1935 р. закінчив Московський історико-архівний інститут, був науковим працівником Миколаївського державного архі­ву, згодом — його директором. Водночас очолював кафедру історії Миколаївського педагогічного інституту.

У перших публікаціях розповів про боротьбу робітників Миколаївського суднобудівного заводу «Наваль» проти царату та діяльність Миколаївської ради робітничих депутатів у 1905 р. 1941 р. завершив кандидатську дисертацію («З історії міста ко­рабелів»). Коли почалася Велика Вітчизняна війна, став ополчен­цем. Згодом — робота в Омському архівному відділі, дослі­дження з історії Сибіру.

З 1944 р. очолював Центральний історичний архів УРСР у Києві, а з 1945 р. близько 40 років завідував кафедрою архіво­знавства та спеціальних історичних дисциплін Київського уні­верситету. Кандидатську дисертацію захистив у 1945 р., доктор­ську — в 1963 р. Професором став 1965 р.

Автор понад 200 наукових праць. Відповідальний секретар «Наукових записок Київського університету» і «Вісника Київського університету» (серія історії). Серед його праць моногра­фії та підручники: «Джерелознавство історії СРСР. Період імпе­ріалізму» (1958), «Основнне принципи научной критики источников по истории СССР» (1961), «Теория и методика источни- коведения исгории СССР» (1976), «Основи научно-исследовательской работы студентов» (1981) та ін.

Підготував і видав серію брошур і статей про участь україн­ського народу у вітчизняній війні 1812 р.

Був одним з організаторів Українського товариства охоро­ни пам'яток історії та культури, впродовж шести років очолю­вав Київську міську організацію цього товариства. Брав участь у кількох міжнародних конгресах істориків, архівістів, читав лекції в університеті Сорбонни (Франція) та в Педагогічному інституті ім. Кирила і Мефодія (Болгарія). Як художник залишив близько 200 живописних полотен.

Помер 11 серпня 1983 р. в Києві.