Український економіст-аграрник

Народився 1 січня 1924 р. в с. Іванівка (нині Ставищенського району Київської області) в селянській родині. Брав участь у Великій Вітчизняній війні. Навчався у Київсько­му фінансово-економічному інституті, де здобув спеціальність економіста сільського господарства і з 1951 р. розпочав свою наукову діяльність в Інституті економіки АН УРСР, де захистив кандидатську дисертацію. З 1956 р. — директор Українського науково-дослідного інституту економіки і організації сільсько­го господарства ім. О. Г. Шліхтера.

Був одним з організаторів відкритого в 1956 р. Українського науково-дослідного інституту економіки і організації сільсько­го господарства, де пройшов шлях від старшого наукового спів­робітника до керівника.

О. Сторожук зробив великий внесок у розвиток аграрної еко­номічної науки. Головним об'єктом його творчих досліджень були процеси формування товарно-грошових відносин у сільському господарстві, зокрема теоретичні та прикладні питання пере­ходу від трудодня до гарантованої грошової оплати праці в колгоспах. Значну увагу приділяв обґрунтуванню методичних засад визначення собівартості сільськогосподарської продукції і шляхів її зниження, методології системи ціноутворення на сільськогосподарську продукцію та формування її рентабель­ності. Наукові розробки вченого знайшли широке практичне застосування.

Важливими були дослідження О. Сторожука в галузі еконо­міки зернового господарства. Саме на основі цих досліджень захистив дисертацію на здобуття вченого ступеня доктора еко­номічних наук.

Наукова спадщина О. Сторожука становить близько 200 праць. Серед них — монографія «Економіка виробництва зерна» (1975). У співавторстві було написано й опубліковано монографії «Собі­вартість продукції і рентабельність виробництва в колгоспах» (1961), «Закупівельні ціни і доходи колгоспів України» (1971), «Рентабельність колгоспного виробництва» (1979), «Економіч­ні підйоми планового керівництва сільським господарством» (1982).

Великим є внесок О. Сторожука в підготовку наукових кад­рів: під його керівництвом підготовлено багато висококваліфі­кованих учених.

Наукову роботу вчений поєднував з громадською діяльніс­тю. Був членом-кореспондентом ВАСГНІЛ, членом Президії Пів­денного відділення ВАСГНІЛ, бюро відділення економіки АН УРСР з координації аграрно-економічних досліджень, Державної екс­пертної ради Держплану України, а також членом редакційних колегій наукових журналів «Зкономика сельского хозяйства», «Вісник сільськогосподарської науки» та ін.

Помер 7 серпня 1987 р.