Громадський діяч, науковець, педагог
Народилася 7 грудня 1892 р. в с. Вишнівчик (нині Перемишлянського району Львівської області) в родині священика. З юних років прагнула до знань і служіння народу. Її національна свідомість сформувалася під час навчання у Львівському університеті, де вона брала активну участь в організаціях академічної Громади, «Просвіти» та Українського студентського союзу.
У 1914 р. О. Степанів зі зброєю в руках стала до лав Січових стрільців, з якими пройшла довгий і важкий бойовий шлях, здобувши повагу товаришів по зброї. Того самого року її нагороджено «Медаллю хоробрості», а у квітні—травні 1915 р. відзначено у боях на горі Маківці.
У 1919 р. продовжила навчання у Відні, одружилася з підполковником Січових стрільців Дашкевичем. Здобувши вчений ступінь доктора філософії, повернулася до Львова.
Упродовж багатьох років учителювала в гімназії, була головою Товариства жінок. Активно працювала на науковій ниві (їй належить 75 наукових праць). Проте її плідна науково-педагогічна і громадська діяльність обірвалася ув'язненням і 10-літнім засланням до мордовських таборів.
Померла 11 липня 1963 р. у Львові. Похована на Личаківському цвинтарі.
