Український історик, економіст, статистик

Народився 4 листопада 1888 р. в м. Срібному (нині Чер­нігівська область) в родині колишніх кріпаків. Навчав­ся на історико-філологічному факультеті Харківського універси­тету. В 1914 р. був виключений з останнього курсу у зв'язку з арештом за участь у студентському демократичному русі. Був одним з організаторів Юнацької спілки, української молодіжної організації соціалістичного напряму. У квітні 1917 р. як військово­службовця його делегували на Всеукраїнський національний конгрес. З 1918 р. працював у кооперативних організаціях і губстатбюро в Полтаві. З 1925 по 1936 р. очолював підрозділи ЦСУ України та Укрпромкооперації, потім учителював.

1944 р. емігрував до Європи, з 1950 р. проживав у м. Сейнт- Пол (США). Починаючи з 1917 р. Д. Соловей не входив до жод­ної політичної партії, не займався політикою, проте залишався Щирим прихильником демократичних ідеалів, відданим справі соціального і національного визволення українського народу.

Тому його переслідували і за царату, і за більшовицького ре­жиму. 1920 р. йому, заарештованому у складі великої групи полтавської інтелігенції, винесли смертний вирок. Уцілів ви­падково. Вдруге його було заарештовано 1924 р.

Упродовж багатьох років на Батьківщині та в еміграції не­втомно працював на громадській і науково-дослідницькій ниві. Був аспірантом, а потім науковим співробітником Науково-дослідного інституту історії української культури.

У 1927—1929 рр. Д. Соловей належав до складу Всеукраїн­ського краєзнавчого комітету, співробітничав із журналом «Краєзнавство», висвітлюючи невідомі сторінки з історії коопе­ративного руху в Україні, зокрема на Полтавщині. Автор уні­кальних досліджень «Решетиловская ярмарка 12—14 октября 1923 г.» (1924), «Загальний історичний огляд вівчарства Пол­тавщини» (1927). Його перу належать монографічні описи сіл України. Загалом його наукова спадщина становить близько 400 праць. Найфундаментальніші такі: «Голгофа України» (1953), «Україна під п'ятою окупантів» (1958), «Україна в системі совєтського колоніалізму» (1959), «Українська наука в колоніальних путах».

Помер 9 липня 1966 р.