Український педагог, учений-дефектолог

Народився б квітня 1889 р. в станиці Дінська (нині районний центр Краснодарського краю).

У 1908—1913 рр. навчався на природничо-історичному фа­культеті Санкт-Петербурзького психоневрологічного інститу­ту. Водночас під впливом лекцій М. Введенського, В. Бехтерєва, І. Павлова відвідував спеціальні курси підготовки сурдопе­дагогів при Петербурзькому училищі глухонімих.

Педагогічну діяльність розпочав ще до закінчення інституту (1910) як викладач Олександрійського училища для глухонімих (нині м. Запоріжжя).

Після 1917 р. брав активну участь у роботі Наркомосу Укра­їни, у створенні Українського науково-дослідного інституту пе­дагогіки (1926) і Науково-дослідного інституту дефектології.

З 1938 р. працював у Москві в Науково-дослідному інституті дефектології, де очолював лабораторію навчання сліпоглухоні­мих, водночас був директором школи для сліпоглухонімих дітей. Основоположник першої у світі системи навчання і виховання сліпоглухонімих дітей.

Автор наукових праць і винаходів у галузі тифлотехніки. Розробив конструкцію читального пристрою для сліпих, за який був удостоєний Державної премії СРСР у 1980 р. (посмертно).

Усі свої знання і неабияку енергію І. Соколянський спрямо­вував на побудову педагогічної науки на нових засадах, теоре­тичне осмислення педагогічних пошуків української школи. Обстоюючи право на викладання українською мовою, він під­креслював, що мова не замикається в тісних стінах школи лише як практичний засіб передачі учневі світових цінностей, при­щеплення йому загальнолюдського досвіду, який ми називаємо наукою, а навпаки, в школі мова плекається як творчий чин­ник для всього наступного життя особи. Він надавав винятко­вого значення активності і самостійності учнів, але застерігав від зловживання різними «само». Потреба (інтерес) знати, на­голошував учений, постає не з містичної «природи організму», а з добірної методики і методичної техніки.

У 1923 р. І. Соколянський організував у Харкові першу в світі клініку для сліпоглухонімих дітей. Був одним із засновни­ків української школи рефлексології та експериментальної педа­гогіки, яка здобула світове визнання, проте не знайшла свого місця в офіційному підході до педагогіки з позицій марксизму- ленінізму і тому зазнала жорстоких переслідувань.

Помер 27 листопада 1960 р. в Москві.