Український і російський церковний діяч, філолог, педагог, письменник і перекладач

Народився на Київщині, рік народження невідомий.

У 1632 р. закінчив Києво-Могилянську колегію і про­довжив навчання за кордоном. Повернувшись в Україну, по­стригся в ченці і став викладачем Київського братського учи­лища. Є. Славинецький був високоосвіченою людиною. Вільно во­лодів слов'янською, грецькою, латинською, польською та інши­ми мовами, читав в оригіналі Плутарха, Арістотеля, Бекона, праці з історії Персії, Бельгії, Нідерландів, Шотландії, Іспанії. У 1649 р. на прохання царя Олексія Михайловича до київського митрополита Сильвестра Косова надіслати вченого ченця він прибув до Москви. Патріарх Никон зробив його керівником патріаршого училища і головним правщиком рукописів бого­служебних книг. Саме в цей час Є. Славинецький складає словник малозрозумілих слів Святого Письма. Його перу на­лежить величезна кількість творів духовного і світського змісту, книжок з географії, історії, педагогіки, медицини, мовознавства, так званих канонів, греко-слов'яно-латинських та філологічних лексиконів. Він прочитав близько 60 проповідей, переклав з грецької мови Біблію, з латини ― книгу А. Візалія «Про будову людського тіла» тощо. Завдяки перекладу Є. Славинецького наукової праці з географії І. Блеу на Русі вперше ознайомилися із системою М. Коперника. Є. Славинецький був обдарованим поетом і музикантом, автором епічних пісень і псалмів (дві з них було знайдено разом із музикою: «Радуйся, радость твою воспіваю» і «Святії святителів»). Є. Славинецький ― видатний гуманіст XVII ст., один із перших вітчизняних учених-ерудитів, який поєднав у собі універсальний інтелект з ідеологією монаха.

Помер 20 листопада 1675 р. у Москві.