Український історик, правник, публіцист, громадський та освітній діяч

Народився 21 липня 1882 р. в передмісті Одеси. З 1919 р. був доцентом, з 1920 р. — професором кафедри істо­рії Одеського університету та створеного на його основі Інститу­ту народної освіти. У 1926 р. очолював Одеську науково-дослідну секцію історії України. Був головою Товариства краєзнавців, членом Одеського наукового товариства при ВУАН. З 1922 р. — магістр, з 1928 р. — доктор історії, з 1929 р. — дійсний член Всеукраїнської академії наук.

За дослідження з соціально-економічної та адміністратив­но-юридичної історії Запорожжя отримав премії Наркомату освіти УСРР (1926) і Всеукраїнського комітету сприяння вче­ним (1927). Був засновником і керівником одеського осередку українознавства, виховував нову генерацію істориків, еконо­містів та літературознавців, розпочав формування школи істори­ків України.

Автор близько 200 друкованих наукових праць (серед них 12 монографій), шести підручників для вищих навчальних за­кладів, низки публіцистичних і художніх творів. Наукові праці М. Слабченка присвячені соціально-економічній та юридичній історії Гетьманщини («Малорусский полк в административном отношении: Историко-юридический очерк», 1909; «Хазяйство Гетьманщини в XVII—XVIII вв.», т. 1—4, 1922—1925; «Запо­рожжя (Соціально-правова організація Січі Запорозької)», 1927; «Паланкова організація запорозьких вольностей», 1929). Автор одного з перших у вітчизняній історіографії синтетичного дослі­дження з історії України XIX ст. («Матеріали до економічно- соціальної історії України XIX ст.», т. 1—2, X., 1925—1927).

Головною рисою М. Слабченка була безмежна любов до України, віддане служіння справі її національного, державного і культурного відродження.

Трагічно склався життєвий шлях ученого. Разом із сином Тарасом його було засуджено у справі СВУ (Спілки визволен­ня України), потім — ще одне засудження, втрата рідних.

М. Слабченка можна вважати одним із фундаторів україн­ської політології та державницького напряму в національній історіографії.

Помер 27 листопада 1952 р. у м. Первомайську Миколаївської області. Реабілітований 1989 р.