Український історик-мистецтвознавець, архітектор

Народився 24 червня 1894 р. в м. Кам'янці-Подільському на Хмельниччині в родині історика, органі­затора просвітнього руху на Поділлі, археолога, етнографа і православного священика Ю. Січинського.

Навчався у технічній школі та на курсах мистецької школи в Кам'янці-Подільському. Вищу освіту здобув у Петербурзько­му інституті цивільних інженерів (1912—1917) та Празькому університеті (1923—1926).

Ще під час навчання у Петербурзі в 1918 р. його було обра­но головою легальної організації студентів-українців «Україн­ська громада». Згодом був членом багатьох громадських, ми­стецьких, наукових товариств, асоціацій. Брав активну участь у заснуванні Архітектурного інституту в Києві у 1918—1919 рр., обіймав відповідальні посади на Поділлі. Після занепаду україн­ської державності емігрував до Галичини.

У 30-х роках XX ст. в Українському вільному університеті в Празі став доктором філософії, а в 1942 р. був обраний надзви­чайним професором Українського вільного університету в Мюнхені. У 1944 р. переїхав з родиною до США Працював в Українському технічному інституті в Нью-Йорку, організову­вав наукові з'їзди, конференції, художні виставки, співробіт­ничав з періодичними виданнями, наприклад, «Свобода» (Нью- Йорк), «Українське слово» (Париж), «Визвольний шлях» (Лон­дон) та ін. Його праці вийшли англійською, німецькою, фран­цузькою, італійською, слов'янськими мовами.

Основним фахом В. Січинського була архітектура. За своє життя виконав безліч проектів усіляких будівель, іконостасів, престолів.

Одним із найвидатніших його творінь є монастирська церк­ва Святого Духа Редемптористів у м. Михайлівцях на Пряшівщині (1933—1934), яка належить до найвеличніших зразків українського зодчества новітніх часів. За його проектами побу­довано церкви в Бразилії, Канаді, Словаччині, США.

В. Січинський відомий як талановитий графік, реформатор книжкового оформлення. Виконав велику кількість обклади­нок, друкарських знаків, марок, плакатів, каталогів, гербів укра­їнських земель. Оформляв українські журнали, що виходили в Америці («Вісник», «Крила», «Волинь» та ін.).

Книжкова графіка В. Січинського має суто український ха­рактер, вона ґрунтується на традиціях українських стародруків. Однак чи не найглибше розкрився талант В. Січинського як історика-мистецтвоз-навця. Він автор ґрунтовних розвідок з історії ми­стецтва, зокрема «Дерев'яні дзвіниці і церкви Галицької України 16—19 ст.» (1925), «Григорій Левицький» (1936), «Історія україн­ського мистецтва», т. 1—2 (1936), «Історія українського гравер­ства 16—18 ст.» (1937), «Друкарські і видавничі знаки 16—20 ст.», «Тарас Шевченко», «Чужинці про Україну» (всі 1938); підготував ілюстровані підручники з мистецтвознавства: «Конспект з історії всесвітнього мистецтва» (1926,1928), «Стилі» (1926), «Курс україно­знавства» (1934—1935), «Українське народне мистецтво» (1943).

Був співредактором «Енциклопедії українознавства».

Помер 25 червня 1962 р. у м. Патерсон, США. Похований у Баунд-Бруку (штат Нью-Джерсі).